Купив тещі дачу, а вона її своєму синові подарувала

Артур з родичами дружини завжди був в хороших відносинах. Для дружини Ірини і сина Єгора він нічого не шкодував, робив дорогі подарунки, дбав про те, щоб у них було все найкраще. А так як вони з дружиною були цілими днями на роботі, то турботу про онука взяла на себе теща Валентина Іванівна.

Вона забирала його зі школи, відводила в секції і робила з ним уроки. За таку турботу про сина Артур був дуже вдячний тещі. Та й Валентина Іванівна зятя любила, адже такої поваги вона не бачила навіть від рідного сина. Крім дочки (його дружини), у тещі був ще й син Сергій.

І тут якось Валентина Іванівна заговорила про те, що добре б мати будиночок в селі, щоб влітку Єгорка міг відпочивати на природі і їсти екологічно чисті продукти, вирощені своїми руками.

Вона давно вже хотіла мати невеликий будиночок далеко від міста, хоча і розуміла, що поки внучок вчиться, вона не зможе там жити постійно. А так би на канікулах вони б жили десь за містом, в дачному селищі.

Артур погодився з тещею і купив будиночок в невеликому селі в півгодини їзди від міста.

Валентина Іванівна, звичайно, була безмежно рада. Тим більше, що будиночок відразу оформили на неї, ніби як подарунок на День народження їй зробили. З лютого вона вже починала займатися розсадою. На всі вихідні вони їхали на дачу всією сім’єю і насолоджувалися природою і свіжим повітрям.

Тільки Сергій з ними ніколи туди не приїжджав. Він взагалі цурався своєї родини. Зятя він недолюблював тільки за те, що він “не місцевий”, та до того ж зробив хорошу кар’єру і заробляє набагато більше за нього. Вважав його вискочкою. За великим рахунком це була банальна заздрість і ревнощі.

Валентина Іванівна дуже переживала, що вони не можуть знайти спільної мови, але змінити ситуацію не могла. Так вони і жили.

Пройшло багато років. Дачний будиночок перетворився на великий просторий будинок, завдяки вкладенням Артура. Єгор виріс, вступив до інституту і вже не потребував бабусиного контролю.

Валентина Іванівна переїхала в цей будинок, а міську квартиру залишили синові. Він жив в ній зі своєю сім’єю – дружиною і донькою. Відносини між Сергієм і Артуром були як і раніше натягнутими. Але, після переїзду Валентини Іванівни, син став вже частіше приїжджати в той будинок зі своєю сім’єю. Тим більше, що внучку Валечку, яку назвали на честь неї, бабуся дуже любила.

А одного разу у них стався інцидент, який розколов родину. Зібралися вони всі разом після Нового року в будинку у тещі. Сергій випив і почав заводитися. Як завжди, успіхи Артура не давали йому спокійно спати. Його намагалися заспокоїти всією сім’єю, але він розпалювався все більше і більше.

В кінці своєї тиради він заявив Артуру і своїй сестрі, щоб більше їх не бачив в ЙОГО будинку. На питання Ірини: “У сенсі, ТВІЙ будинок?”, він єхидно відповів, що мама оформила дарчу на нього. У кімнаті повисло мовчання. Всі подивилися на Валентину Іванівну. Вона зайорзала на стільці і розплакалася, як дитина. Ірина, пониклим голосом запитала її:

– Мам, ну чому? Адже будинок ж ми купили і ми побудували. Ти і так йому квартиру залишила. Навіщо ти так з нами?

– Ну я не знаю. Ви ж і так багаті, а Сергій мало заробляє, він же собі не зможе такий будинок купити. Та й Валічка підросте, може захоче в цьому будинку жити. – відповіла їй мама.

– Добренька за наш рахунок? А про Єгора ти подумала? Ти цей будинок вважай у Єгора відняла і Валічці віддала.

Ірина образилася на маму і на брата. Вона пообіцяла їм, що більше ноги її в цьому будинку не буде. Артур ж не став втручатися в сімейні розборки і навіть спробував заспокоїти Ірину.

Йому неприємний був вчинок тещі, але образи він не відчував. Він як і раніше був вдячний тещі за допомогу у вихованні Єгора і вважав, що будинок – це їй подарунок і вона має право розпоряджатися ним на свій розсуд. А собі вони ще побудують. Правильно теща сказала – вони багаті. І він все зробить, щоб побудувати ще будинок, тільки тепер вже для своєї дружини і сина.