Крик українки: Живу в Чехії і тільки тут відчула себе людиною. Дуже сумно, що вдома все по-іншому
Я вже давно переїхала до Чехії. Дороги тут відмінні, як і громадський транспорт, на якому я їжджу на роботу. В автобусі чисто і м’які зручні сидіння, він суворо дотримується розкладу, тому я можу все планувати.
У Чехії близько 60% відсотків населення є атеїстами і церкви не відвідують, але зате у них передова автопромисловість і є кілька відомих на весь світ торгових марок.
На роботі ніхто не вимагає, щоб я писала звіти, заповнювала «листи самооцінки», мені не потрібно проходити атестацію і конкурувати з колегами за підвищення категорії.
Перший раз я в цій країні потрапила на сцену театру, виступаючи на звітньому шкільному концерті. Тут я перший раз стала класним керівником прекрасних учнів, яких люблю. Пізно ввечері, якщо я десь затрималася, то не боюся одна йти по вулицях міста.
Мені дуже подобається музика чеських композиторів, я відкриваю для себе нових, про які раніше не знала, і з задоволенням слухаю тих, з якими давно знайома.
Я можу скільки захочу відвідувати семінари, майстер-класи, добровільно проходити підвищення кваліфікації, оскільки за все це платить моя робота. На наших педрадах завжди легко і весело. Йдучи по вулиці зі мною завжди вітаються всі школярі, навіть незнайомі мені.
Тут я отримую хорошу зарплату, в Україні про таку можна тільки мріяти. А головне в Чехії цінується освіта. Моїй дитині нарешті подобається вчиться в школі.
У будинку, в якому я живу, чистий під’їзд, теплі стіни, регульоване опалення у всіх кімнатах і красивий вид з вікна. Вода від дощу йде прямо під землю, а газові труби заховані в стінах. У цій країні прийнято сортувати сміття, тому біля сміттєвих контейнерів зазвичай чисто і немає запаху відходів.
Мені не потрібно щомісяця знімати покази лічильників або пускати в будинок перевіряльника. Всі розрахунки компанія, яка надає послугу, робить сама і сама перераховує своїм клієнтам різницю.
Я впевнена в тому, що якщо мені або комусь з моєї родини стане погано, буквально через кілька хвилин приїде швидка допомога. І це стосується інших екстрених служб.
А в Україні у мене був поганий настрій з таких причин:
низький дохід;
весь час я відчувала себе винною комусь;
не могла дозволити купувати речі в хороших магазинах, в основному секонд-хенд;
не могла поїхати відпочивати, куди хочеться;
погані дороги і розбитий асфальт в моєму дворі;
старі і забиті вщент автобуси і маршрутки;
хамське ставлення оточуючих;
покриті цвіллю стіни мого будинку, на які лилася вода з іржавої ливневки;
необхідність іноді відвідувати різні контори, наприклад, обленерго або облгаз;
погані оцінки мого сина в школі і категоричне небажання її відвідувати;
неможливості відстояти правду в суді;
почуття незахищеності;
вимагання грошей в лікарнях, школах, поліції і так далі.
Є така думка, що неважливо, де ти живеш, адже в будь-яку країну ти привозиш себе. Так чому в Чехії мені вдалося нарешті відчути себе людиною? І мені сумно, що мої земляки щодня повинні боротися з різними проблемами, якими має займатися уряд, а не народ.
Їм доводиться вирішувати питання, які не роблять їх щасливими, замість того, щоб добре жити.