Сиділа з його хворою матір’ю, а він в цей час зраджував

Лізу життя не шкодувало. Спочатку сама без батьків залишилася. Потім шлюб невдалий, після якого стала матір’ю одиначкою. Народила хлопчика, прожили приблизно рік півтора-два, все добре було. А якось прийшов, зібрав речі і пішов до іншої.

Ліза, звичайно, переживала, але не зламалася. Розклеюватися не мала часу, треба було дитину піднімати. Підробляла то тут, то там. Допомогти нікому, сподіватися нема на кого, одна бабуся і та старенька. Доводилося крутитися, як білці в колесі.

Трохи більше року тому побачила в соцмережах її фотки. У білій сукні, красива така. Думаю, ну нарешті дівчисько хоч поживе по-людськи. Знайшлося сильне чоловіче плече. Вже після цього зустріла її в магазині в нашому будинку, дивлюся все чистить, миє.

-Привіт Ліза! Ти на роботу сюди влаштувалася?

-Та ні. Часу нема. Це так, разовий підробіток.

-Чому часу нема, дитина начебто вже підросла?

-Я ж заміж вийшла.

-Так, я бачила фотографії, вітаю. Дуже рада за тебе. Чоловік хороший, не ображає?

-З чоловіком мені пощастило-чудовий. Ось тільки мама у нього ходити не може, тепер я завжди з нею. А він то на вахту, то туди, то сюди. Зайнятий постійно.

-Як же ти одна справляєшся?

-Важко дуже. Але, щоб найняти доглядальницю, потрібні гроші. А якщо я буду працювати і потім віддавати свою зарплату, сенс тоді працювати? Ось і вирішили, що я сама буду доглядати за його мамою.

Минуло кілька місяців … Ліза вона така повненька дівчина, але ця повнота її зовсім не псує. Я б сказала, навіть навпаки дуже їй личить. Загалом, зустріла я її знову там же. Схудла сильно. А тепер вона і справді на роботу вийшла. Виявилося, що поки вона там за мамою його доглядала,  чоловік на орендованій квартирі з іншою дівчиною розважався. А після того, як вона дізналася про це, попросив звільнити житлоплощу.