«Тут навіть твої правнуки не розрахуються!» – плакав водій лексуса, в який в’їхав дід на жигулях
Цю історію ще років 5 тому розповів один знайомий приятель. Тому перекажу її я вам. Жив був дід. Бабцю вже давно поховав, діти вже виросли. Допомагав їм дід як міг, а сам пляшечки збирав, баночки бляшані, коли гуляв зі своїм пуделем.
І пару раз на місяць дід завантажував всю машину порожніми пляшками, брав з собою пуделя і вони їхали здавати склотару прямо на місцевий пивзавод. Дідові це було як прогулянка, їздити то йому особливо нікуди було, а тут і пляшечки дорожчі приймають. У діда був старий жигуль.
Звичайно ніякої страховки не було, та й чого гріха таїти – навіть водійське посвідчення і всі документи були ще старі, радянські. Якось ніхто ніколи діда не зупиняв, та й їздив він рідко. Але в той день щось все пішло не так …
Поки він тягав коробки з пляшками впустив одну, розбилися. Довелося прибирати в під’їзді. Та й жигуль щось довго не міг завестися. Вирішивши проблеми, він завантажив пляшки, посадив пуделя на переднє сидіння і поїхав.
Пивзавод розташовувався на околиці міста біля річки, ох і любив дід посидіти з собакою на березі своєї річки, та згадати молодість і бабку свою: це було улюблене їх місце для відпочинку. Виїхав дід, та задумався …
Виїжджаючи з двору він не поступився дорогою Лексусу. Ніхто не постраждав, окрім всієї передньої частини японського монстра … У жигуля тільки бампер трохи зім’явся …. Вийшов з Лексуса чоловік років 50, спокійно оглянув пошкодження, переконався, що всі здорові і почав кричати на всю вулицю на діда:
– Страховка є?
– Ні, нічого немає ….
– Пенсія скільки у тебе?
– 5 тисяч …
– Діти / Онуки працюють?
– Вони бідні як я, допомагаю їм … ось пляшки здавати повіз, місяць збирав (показує на гору розбитих пляшок).
– Так … тут навіть твої правнуки не розрахуються за мій ремонт! … Що робити будемо? І бере за грудки діда.
На цю всю ситуацію стояла і дивилася Катерина Павлівна з сусіднього будинку. Як тільки він почав трясти дід вона вчепилася в мужика зі словами:
– Подивися, що з нього взяти! Він пляшки збирає днями і ночами, щоб якось вижити, собаку допомагаємо всім двором годувати! Залиш ти його в спокої, подумай сам. Він зараз ноги відкине від кар твоїх і сидіти тобі потім за нього! Я все бачила! Подумай про свого батька, якби це твій батько був би, щоб ти зробив? …
Відпустив мужик діда. Став як укопаний. І заплакав. Довго ж дід з Катериною Павлівною його заспокоїти ніяк не могли, потім вже мужик сказав:
– Батько пропав мій, коли мені було 6 років.
Я ж так мріяв його побачити, а тут я стою весь злий і трушу дідуся .. і ви мені про батька … Я вперше за 30 років ридаю, вибачте мене …. Так і розійшлися. Здавалося б і історії кінець, але.
Приїхав мужик через 2 дня, відшукав діда. Привіз йому повний багажник продуктів, вибачався за свою поведінку … Залишив свою візитку і велів дідові дзвонити відразу, як тільки будуть якісь проблеми ….