Українська жінка має страждати, і якщо повезе, то переживе новорічно-різдвяні свята!
Свята – це щось страшне! У мене ще й в цьому проміжку часу випадають Дні народження дочки і тата. Словом, з 26-го грудня я буквально живу на кухні і мрію, щоб це все швидше закінчилося. Тим паче, що усі свята ми святкуємо у мене вдома. Таке враження, що родичі їдять, як коні. Поміж салатами і всім іншим, їм ще й супчики подавай. Новорічно-різдвяний період для мене найгірший у році.
Тому в мене виникло резонне питання: а навіщо так мучитись? І в цьому пості я спробую це питання розібрати, заглиблюючись в ментальні особливості, архетип української жінки і власне о@вання від наших “сокровєнних” традицій.
Українська жінка має страждати, такий шлях. Є правила:
1. Не можна просить про поміч людину, в якої є яйця.
2. Не можна купити бодай частину страв в кулінарії. Це – позор, який брудною плямою заллє усю сім’ю, і баби по різних кутках села (двора) будуть згадувати, то до другого пришестя і хреститися при виді вас.
3. Не можна забити і не готувати, якщо не хочеш. Як це не хочеш дав Бог свято – дасть і салати! Свято без стола – як геморой без вузла, вибачте. Не може такого просто бути в цьому Всесвіті.
4. Традиція напхатися до усир@чки на свята – то кульмінація, лебедина пісня кожної домогосподарки. Тож посміхаємося і пашемо, тобто, ріжемо, шинкуємо, печемо, крошимо, місимо…
Пам‘ятаю, як колись я була в гостях у родичів і приготувала десь тазика два смаколиків за рецептом бабусі. Це зайняло три години. Я втомилась, наче бігла крос з трьома дітьми на плечах і торбою за спиною. А я не бігаю взагалі. І от, всі їли, нахвалювали мій кулінарний шедевр, а в цей час я хотіла одного – впасти і лежать як Інтернет від МТС. А потім всі жінки різко встали – мити посуд. Жінки. Які готували по три тазика страв, встали мити посуд. Жінки. Чоловіки сиділи. Не положено. В мене тоді знатно пригоріло… я промовчала з поваги до старшого покоління, але моя дитина завжди митиме посуд за собою. І чоловік теж… і всі, хто житиме у моїй хаті. Не важливо, чи є яйця в тебе чи ні – поїв – посуд миється… руками…
Я інколи заради натхнення заходжу в групи у фб і нахожу там прекрасне. Ось пару цитат:
«Чоловік, щоб з роботи прийшов і ще домашніми справами займався – це гнилою жінкою треба бути».
«Готувати треба кожен день, у мене три мужика, я втомлююсь що капєц, кричу на них».
«Якщо дитина плаче і не дає вам прибирати, то танцюйте з віником, співайте і так прибирете», і т.д.
Я порадила дівчатам ще докупити пелюстки роз, щоб омити натруджені ноги кормильця після вечері. Ну, щоб були повні веди. Повний джингл белз, так би мовити…
Таким чином, дійшла висновку, що ніякі свята не вартують здоров’я і нервів жінки. Тому вже наступного року половину страв замовлю в кулінарії, а на День народження дочки – куплю піцу. Думаю, Земля від цього не перестане крутитися навколо Сонця.
Дівчата, якщо вам розповідають жінки старшого покоління або чоловіки про «жіноче призначення» – просто подумайте, а чи то саме ваше призначення готувати 155 страв людям, які також мають дві руки. Чи ви, все б таки, приготували щось одне-два, або попросили б Його Величність Мужчину допомогти, чи взагалі б замовили доставку.
А, може, Ваше призначення взагалі не готувати, а, наприклад, вивчати рідкісні види мушель десь на побережжі озер Болівії.
Автор: Юлія Шило.