Вийшовши одного разу за памперсами, чоловік повернувся, коли діти вже виросли

В одному невеликому містечку в 2007р. народилися трійнята. Але ця історія зовсім не така як всі, ця історія сім’ї, яка про народження трійні ніяк не підозрювала.

Вони жили небагато, місто невелике, хорошого устаткування ​​з вогнем не знайдеш, а ті що є – в дорогих клініках в сусідніх містах. Так і пройшла вся вагітність в буквальному очікуванні дива. Живіт ріс не по днях, а по годинах і вже на 7 місяці у Каріни почалися перейми.

У пологовий будинок її доставили по швидкій, після того як вона народила першу дитину, «балаган» у її животі тільки посилився і мама, і акушери зрозуміли, що Каріна знову народжує. На світ з’явилося ще двоє малюків.

– Вітаємо! У вас трійня!

Каріна не могла натішитися. Вона так хотіла дітей, але щоб відразу трьох, взагалі не очікувала. Радість дружини чоловік особливо не розділив. Видно було як він напружився. Після виписки він привіз родину в їх невелику квартиру, пішов за памперсами і не повернувся.

Каріна не могла повірити в те, що чоловік її покинув. Спочатку намагалася дзвонити, ніхто трубку не брав, потім шукала через знайомих. А потім заспокоїлася. Клопоту з трьома їй теж вистачало.

З дітьми допомагала сестра і мати, Каріна влаштувалася на роботу зі змінним графіком. Так з сестрою і чергувалися. Так і жили вони, виховуючи трьох дітей – все разом. Коли дітлахам виповнилося по 4 роки, Каріна зважилася на серйозний крок і переїхала в Київ у столичну філію від фірми, де вона працювала.

Благо за весь цей час Каріна проявила себе дуже відповідальною і встигла дорости до керівника. Переїзд до столиці – це для її сім’ї хороший шанс почати жити інакше. Там їй відразу дали від підприємства квартиру і гарну посаду. Каріна найняла няньку.

Життя пішло вгору. І ось одного разу … в ліфті в одному з ділових центрів вона зіткнулася лоб в лоб зі своїм чоловіком.

Він онімів побачивши Каріну. Вона була зовсім іншою, не тією яку він знав 4 роки тому. Струнка, впевнена в собі, стильна. І зовсім  шоком для нього було те, що на переговорах, куди вони обидва поспішали, Каріна виступала в якості керівника проекту, а Борис (чоловік) усього лише помічник представника їх компанії.

Як Каріна всередині себе тріумфувала уявити не складно.

Через два дні після зустрічі, Борис її знайшов і впав на коліна, почав благати про прощення, говорити що тоді просто злякався.

Каріна його спокійно вислухала, а потім сказала:

– Ось як ти зараз стоїш на колінах 2 хвилини, так я стояла 2 роки, принижуючи перед начальником щоб він мені давав відгули, якщо діти раптом хворіли. Я день і ніч працювала, щоб їх прогодувати. А ти злякався. Сьогодні я змогла побудувати нове життя. І в цьому житті, вибач, тобі місця немає. А діти? Діти виростуть і самі вирішать, спілкуватися їм з тобою чи ні, але від мене підтримки не чекай.

Розвернувшись Каріна пішла по коридору, хвацько цокаючи каблучками. Горда постава, гарна фігура і троє дітей. Його дітей. Борис тільки тоді зрозумів, що він в житті втратив. Але вже пізно.

Одиничний це випадок? Навряд чи. Однак бачачи такі історії, розумієш, що життя воно таке – і бумеранг прилетить в найнесподіваніший момент, тому життя своє будувати варто тільки по совісті.