«Це плацкарт, терпіть!» – їхала якось з нами неадекватна мамаша з немовлям у пасажирському поїзді

Мала поїхати з чоловіком поїздом в інше місто. Купили 2 місця в плацкарті, мені нижнє, а чоловікові верхнє. Навпроти два місця, і столик на чотирьох. Загалом, стандартна система в плацкартних вагонах. Виїхали. Через якийсь час поруч підсіла жінка похилого віку, її була друга нижня полиця.

Сидимо, знайомимося, спілкуємося про різне. Тут приходить мама з маленькою дитиною. Зовсім крихітка, максимум рік, відразу видно що грудна. Ні доброго дня, ні усмішки, ця мадам відразу ж командним тоном зажадала у мого чоловіка поступитися їй з дитиною нижньою полицею.

Такий поворот мені вже не сподобався, відповідаю їй:

-Це моя полиця. Я купила її майже місяць тому, спеціально нижню, бо боюся спати на верхній.

Неввічливо матуся кинула на мене невдоволений погляд, повернулася до бабусі, і давай приставати до неї з тією ж піснею: «Поступіться місцем, нам з дитиною потрібна нижня полиця, вона маленька!».

Жінка у віці вся поникла, зіщулилася і немов винувата, відповідає:

-Я не зможу залізти на верхню, у мене ноги хворі.

Жінка почала бурчати собі під ніс, про те, які всі навколо безсердечні, не можуть увійти в її становище. Нас з чоловіком розпинала на всі лади, мовляв у мене чоловік є, у неї немає, так тепер можна ображати!

Бурчить і йде випрошувати полицю по всьому вагону. Ніхто не погодився обмінятися, тим більше коли звертаються з таким наїздом. Поки вона бродила в пошуках, за малюком зголосилася доглянути наша попутниця. По доброті душевній запропонувала сидіти на її місці до самого вечора, поки спати не захочуть.

Ох, не варто було пропонувати..В той же момент на полицю були кинуті памперси, дитяче харчування, серветки, одяг малюка і сумка його мами, іграшки різноманітні. Літня жінка втиснулася в куточок, так і сидить.

Трохи пізніше вирішили вечеряти. Дістали припасену їжу, заварили чай, їмо. І тут ця божевільна матуся почала міняти брудні пелюшки! Коли ми вечеряли! Прямо на полиці з чистою білизною, розгорнула брудний підгузник і далі за списком з усіма малоприємними для видовища діями.

Ми почали висловлюватися, лаятися, говоримо їй, що тут НЕ свинячий хлів, і вона не одна у всьому поїзді. На що мамашка огризалася, нібито дитина маленька, чекати не буде, а туалет тут брудний і не гігієнічний.

Ага, а на полиці міняти підгузник пристойно !? І почала кукурікати, в стилі «яжемать, потерпіть, не подобається йдіть» і добила всіх оточуючих «Це плацкарт, терпіть!».

Чоловік відкрив вікно, щоб свіжого повітря пустити і вивітрити запах дитячих несподіванок. Так на нас відразу полетіли командні крики «Закрийте негайно! Ви що, малятко захворіє! Бездушні люди!» . Стримуюся з останній сил.

Стала бризкатися духами, щоб хоч таким чином перебити запах. Ні, і тут не догодили сусіди цій горе-мамці! Каже: «Дитині очі буде різати, сильно різкий запах – йому нема чим дихати.»

Вирішили лягати спати, ми з чоловіком розстелили білизну, забралися по місцях. Бабуся вийшла в туалет, а жінка з дитиною швидко вляглися на її місце, прикрили очі, затихли і нібито сплять. Повернулася законна володарка нижньої полиці, стала тихенько будити нахабну мати, а та лежить і не ворухнеться.

Ну явно прикидається, безсовісна. Бабуся звернулася до мого чоловіка з проханням підсадити її на верхню полицю, бо самостійно не забереться.

Тут у чоловіка першого вривається терпець. Він зривається з місця, бере нахабну матусю за комір і стягує з ліжка. Та миттєво прокинулася, почала верещати, обурюватися. Чоловік з диким спокоєм повертається до літньої бабусі і каже їй лягати на своє місце.

Мужик, який влаштувався на бічній нижній полиці теж не витримав і злісно звертається до молодої жінки: «Лягайте вже на мою, тільки заради Бога, закрийте вже свій рот, всіх дістали своїми криками.». І видряпується на верхню.

В результаті, з відступленої нижньої полиці довгий час чулися «ку-ку» і «гулі-гулі». Потім її чадо ревло і голосило близько години, і до середини ночі все-таки вони заспокоїлися і затихли. Напевно, це були найбажаніші години всього вагона.

Вранці прокинулася, дивлюся всі навколо теж попрокидаються, спить спокійним міцним сном тільки мамка і її дитина. Тут мені спадає на думку мстива ідея. Нахиляюся до сусідів і говорю по-змовницьки: «Давайте подивимося на моєму телефоні смішне шоу?».

Ті охоче закивали. Ну що ж, включила я ролик, якомога голосніше. Сміялися гучно, коментували голосно і шуміли в цілому знатно. Прокинулася ця мамашка і як почне обурюватися, каже: «Бездушні ви! Розбудили дитинку! Зовсім совісті немає !? Дитячий сон тривожити ».

А мужик їй видає фразу, яка вбила всіх: «Це плацкарт! Так що терпіть ». Бачили б ви як скривилася її рожа! Це було щось.