Одружився на дівчині з міста – через пів року вигнав із хати. Тепер шукаю роботящу з села!
Пів року тому я зробив найбільшу помилку в житті: одружився на красуні з міста. Тепер усім товаришам кажу в бік міщучок навіть не дивитися – не для життя вони.
Я закохався, як підліток, коли зустрів на роботі Аню. Ефектна блондинка, доглянута, одягнута як з голочки, завжди на підборах, а який від неї віяв аромат. Миттєво в голові майнула думка, що вона буде моя! Я чоловік простий, з села, захотів – взяв і добився. Потім Аня мені зізналася, що своєю простотою і прямолінійністю я її і підкупив, що вона нарешті відчула чоловічу силу.
Хочу відзначити, що хоч міські дівчата не для життя, але добре підходять для забави. Ночі у нас були шалені. Головне, щоб не закрутили голову. А Аня таки закрутила – я захотів ці ночі розтягнути на все життя та покликав заміж. Ми одружилися. Спершу Аня не хотіла переїздити в село, але я категорично відмовився орендувати разом із нею квартиру, тож виходу в неї не залишилося. І тут я й відчув усі “принади” життя з міською дівчиною.
Вона звільнилася з роботи і сіла мені на шию, звісивши ноги. Ну добре, думаю, буду заробляти, але ти тримай лад у хаті. Але ні. Аня спала до обіду, їсти готувала раз удень, і то травою годувала, ніби у корови їжу відібрала. Свою лінь намагалася виправдати здоровим харчуванням. Але я чоловік – хочу м’яса! Інколи навіть доводилося переходити на крик, але Аня зразу кидалася в сльози – вона ж тонка і ранима особистість, яку легко ранити. Коли схуд на 5 кілограм, то домовився з мамою, яка жила в сусідній хаті, що хоча б сніданки і вечерю вона мені приноситиме, а обідатиму десь у місті. Чесно, мені було соромно про таке матір просити, зате дружину все влаштовувало.
Повертаючись з роботи додому, я хотів прийти у теплу, чисту хату. Натомість, за день піч була ненатоплена, в хаті страшний бардак, бо Аня просто не вміла складати речі на місце. Потім доводилося самому і в печі палити, щоб вночі не замерзнути, і прибирати, і курей з качками годувати, і навіть собаку! Вона навіть собаку не могла погодувати. Може думала, що пес теж травою харчується???
На мої питання, чим Аня займалася цілими днями, та відповідала, що була дуже зайнята: то манікюр робила, то педікюр, то маски якісь, то одяг перебирала, спортом займалася або фотографувалася. Двічі на тиждень вона їхала в місто у салони краси, тренажерний зал, на шопінг з подругами. Їй завжди треба було терміново щось нове купити – моя зарплата витрачалася з феноменальною швидкістю і її часто не вистачало. Хоч заробляю я, до слова, досить пристойно.
Мене це почало дуже дратувати. Спершу я намагався мирно вирішити проблему, просив, щоб вона пішла до моєї мами і та її всього навчила, але Аня або одразу ж ображалася, або починала плакати. Через постійні сварки, ночі я проводив уже не з Анею, а в вітальні на дивані. Вирубувався моментально, бо мало того, що повертався з роботи виснажений, так ще й вдома купа роботи чекало.
Одного дня моє терпіння тріснуло. Я зрозумів що Аня не зміниться і пофік, що друзі постійно захоплюються, яка в мене дружина красива. Сказав, що бути красивою – це все на що вона здатна. Можна просто поставити в кутку замість вазонка і любуватися. Вона й так виконує ті самі фунції, що й вазонок!!! Друзів я настановив у бік міських дівчат навіть не дивитися, якщо хочуть жінку для життя. З ними хіба порозважатися можна недовго. Чоловіку треба господиню, а не ляльку.
Ось так через пів року життя з Аньою, я сказав їй збирати речі. Сльози її більше мене не брали, хоч як вона не старалася. Відвіз її назад у місто і крикнув, аби забула дорогу до мого дому.
Мама перебралася назад до мене і тепер мені стало набагато легше. А нещодавно вона заявила, що хоче познайомити мене з хорошою роботящою дівчиною, дочкою її подруги, і вона з села. Щастя моєму не було меж!!! Може, мені нарешті трапилася порядна, дбайлива, нормальна жінка. А ні, то буду й далі шукати, але тепер лише сільську.
Надіюся, своєю розповіддю я вбережу когось від такої помилки. Хлопці, якщо ви з села – не задивляйтесь на міських красунь. Хай вони шукають теж міщуків, може, їх таке влаштує. Не дарма ж кажуть: знайся кінь з конем, а віл з волем…