Свекруха має впливових знайомих, які можуть поставити будь-який діагноз. Погрожує, що здасть в психушку, а мого сина відбере

Синові 6 місяців,  але я не можу жити з ним і його мамою ні на один день більше. Не можу чекати поки виповниться дитині один рік, щоб отримати розлучення.

Ще мене лякає той факт, що я не маю власного житла, але мене готова прийняти єдина рідна людина, котра в мене залишилася – сестра. Ще я хвилююся, бо в чоловіка кращі умови для життя дитини, ніж у неї (квартира нормальна, але без євроремонту). Також я зараз офіційно в декретній відпустці і без заробітку.

Я вийшла заміж за чоловіка і ми оселилися в його батьків. А це за 400 км від моїх рідних. Психологічна допомога тільки від сестри. Мама алкоголічка, а тато помер рік назад від алкоголю. Тому ніхто не може за мене заступитися і допомогти.

Вчора, коли сказала що їду з дитиною, свекруха принизливо відповіла:

“НІКУДИ ТИ ДИТИНУ НЕ ЗАБЕРЕШ”.

Після цих слів я готова була її розірвати на частини. Моя дитина, я її народжувала, вагітність мені не одразу далась, я пережила завмерлу вагітність, тому мій синочок це моє все.

Заради дитини я все зроблю!

Але вони мене не сприймають і буквально насміхаються з мене, бо мають знайомих, які можуть поставити мені психічний діагноз. Саме цим свекруха мені постійно погрожує. Мовляв, засаджу тебе в психушку, а дитину заберу.

Мені страшно за синочка! Невже немає управи на таких людей? Невже тільки через те, що я з бідної сім’ї і немає кому за мене заступитися, в мене можуть забрати найрідніше?

Що мені робити? Я вже думала, щоб вночі втекти поки чоловік на зміні. Але шкода залишати техніку, на яку я працювала і яку саме я купила. Та й речей моїх дорогих теж тут багато, а тікаючи мені нікуди буде їх взяти.

Підкажіть, що б Ви робили на моєму місці?