Онука – це єдине, що залишилося у мене від сина. Якось я почула, як невістка її виховує – у мене волосся стало дибки!

Spread the love

Мій син помер два роки тому, а невістка з онукою Софією залишилися жити в його квартирі. Я часто навідуюся до них, адже невістка знайшла собі нового чоловіка, а Соня стала їй практично не потрібна.

Якось я почула, як невістка виховує онуку і волосся мені стало дибки.

Навіщо ви сказали Соні, що вона в дитячий будинок в будь-якому випадку не піде? – кричала невістка в під’їзді мені у слід.

А ти навіщо псуєш їй психіку і постійно тероризуєш тим дитячим будинком? З дитиною потрібно домовлятися, шукати компроміси, а не три рази в день погрожувати, що віддаси її в дитбудинок!

Я мама і сама знаю, як виховувати свою дочку. Не лізьте не в свої справи, – і невістка зачинила двері перед моїм носом.

Тоді я зрозуміла, що я потрібна Соні. Саме тоді я пообіцяла собі, що не відступлюся і буду боротися за внучку до кінця. Я зроблю все, щоб дитина жила в спокої і любові.

Що це за методи виховання такі варварські? Не поїла кашу – збирайся в дитбудинок, не хочеш спати – я тебе завтра в дитбудинок відвезу, не послухалася – вже їдемо в притулок.

Соні всього 5 років, а вона вже живе в постійному страху. У неї сльози на очі навертаються, коли вона чує словосполучення «дитячий будинок». Ну як так можна? Я не можу цього зрозуміти …

Не потрібна бідна дитина своїй мамі і це помітно відразу. Невістка б давно мені внучку віддала, але вона пенсію отримує по догляду за дитиною, тому і тримає її у себе. Сама ніде не працює і живе за дитячі гроші. Добре влаштувалася: здається вже і чоловік інший є, а до сих пір живе за рахунок першого ….

Якось Соня була у мене в гостях і випадково пролила чай на підлогу. Саме тоді я і дізналася про цей постійний терор з боку невістки. Дівчинка відразу заметушилася, почала плакати і просити, щоб я її в дитячий будинок не віддавала і що вона зараз все швиденько прибере. Це просто якийсь кошмар!

Невістка так мого сина любила, така любов була. А  після його смерті  так погано поводиться з їхньою єдиною дитиною. Як вона може так ображати пам’ять про мого сина? Я не розумію…

Я не раз пропонувала невістці мені внучку віддати. Їй дитина і так не потрібна, адже вона вже вдруге вагітна і скоро буде мати маленького синочка. Але невістка не хоче і я знаю чому.

Мій син перед смертю заповіт написав і квартиру свою дочці залишив. Ось вона тепер і тримається за цю дитину, щоб без даху над головою не залишитися.

Я пропонувала невістці, що навіть пенсію по догляду за Сонею не братиму. Нехай її залишає, мені тільки дитина потрібна. Шкода її дуже … Але невістка навідріз відмовляється Соню мені віддавати.

Після мого останнього візиту до них я собі пообіцяла, що зроблю все можливе і неможливе, щоб забрати Соню до себе. Я свідків знайду, які доведуть в суді, що невістка знущається над психікою дитини, до психолога Соню поведу, щоб мати документальне підтвердження своїх слів.

Якщо треба, я готова навіть квартиру продати і суддю підкупити тільки б моя дівчинка жила в мирі та злагоді. Я буду за внучку боротися до останнього і її образити не дам. Вона – єдине, що залишилося мені від сина. Це його пам’ять, його кровинка, за яку я горою.