Бабуся на дев’ятому десятку вирішила жити одна в своїй «трійці», вигнавши брата і його дружину
Бабусі дев’ятий десяток. Нещодавно вона вигнала зі своєї квартири мого двоюрідного брата і його дружину. А потім пішла в глуху оборону: дзвінки скидає після слів «Я до тебе заїду», двері нікому не відкриває.
Чому вигнала брата мовчить. Але, знаючи його безвідповідальність і споживацьке ставлення до інших людей, мене бабусин вчинок не здивував.
Дізнавшись про те, що звільнилося місце, і бабуся в трикімнатній квартирі залишилася на самоті, середнє покоління в терміновому порядку зібрало сімейну раду, яку бабуля проігнорувала. Тема була архі-важлива: як же в такому поважному віці людина буде жити одна?
Одна з тіток, сестра тата, вирішила вручити свою маму в дбайливі руки своєї доньки. Безладні і безробітні тридцятирічні ручки, треба відзначити. Друга тітка взагалі вже підшукала бабусі затишну однокімнатну квартиру на околиці, прикрившись турботою про її бюджет:
– Молодь-то з’їхала, як мама буде комуналку за свої хороми платити?
Дядько запропонував забрати бабусю до нього, а квартира дуже придалася б його синові, який не так давно одружився. Логіка зрозуміла: пожила господинею до вісімдесяти чотирьох років, все – поступися дорогу молодій сім’ї. Але всі ці роздуми були упаковані в красивий фантик і подані під соусом турботи:
– Боюся я за матір. А у мене вона під наглядом буде! – а що? Один його син пожив, нехай тепер другий у своїй бабуся поживе, але з урахуванням минулих помилок – без самої бабусі, так?
Тато, який попросив рідні не лізти до людини, був задавлений масою.
Перша тітка найнаглішою виявилася, ПРОПХАЛА – таки свою донечку. На тому і порішили. Стала дівчина речі збирати, щоб з маминої шиї на бабуліну пересісти. Про що і було сказано їй при телефонному дзвінку, який бабуля скинула, варто було їй вловити сенс слів того, хто телефонував.
Зібралася двоюрідна сестра, прибула в своє передбачуване місце проживання, навіть дизайн у своїй кімнаті розпланувала. Але не тут то було. Бабуся закрилася на всі замки, виставивши банку з помідори на гостинець в під’їзд, і забарикадувалася, вигукнувши свої аргументи через двері.
Сказала, що вісімдесят чотири роки одна не жила, а тепер хоче в одну каску покукувати!
А якщо трапитися що-небудь? Впаде? Погано стане? Не можна їй одній!
Так. Совісті у бабусі немає! Спочатку з батьками жила, потім з сім’єю дідуся, потім з дітьми, потім з дорослими дітьми і маленькими онуками, далі – з дорослим онуком і його дружиною. А зараз одна жити хоче! У трійці! Ай яй яй! А як же процес повзання? В сторону ямки метр на два? Дати квартиру молодим?
Тато – молодець. Він з самого початку був проти будь-який підселенців до бабусі. І вирішив вирішити, вибачте за таку фігуру мови, проблему кардинально.
Бабусі не можна однією. Факт? Факт. Права двоюрідна сестра: а якщо щось трапиться? Ключів ні у кого немає, бабуся після відбуття онука замки змінила. Та й вік: сьогодні все добре, а завтра – все болить, нічого не допомагає.
Тато, за згодою і схваленням своєї мами, поставив у неї в передпокої камеру відеоспостереження. Для загального спокою, щоб бачили – жива-здорова. І тепер улюбленим бабуліним захопленням стало корчити пики, проходячи повз.
Проблему з грошима теж вирішили, ну як – вирішили, вона сама собою відпала. Бабуся і раніше сама платила квартплату, а зараз економія буде, мешканців-то поменшало, лічильники менше мотають. Від грошей вона відмовилася: все сама, каже, тільки відчепіться.
І все. Всі задоволені. Одне маленьке досягнення технічного прогресу надійно захистило бабулечку від полювання турботи люблячих нащадків, яким більше нічим прикриватися.
Хеппі-енд? Майже. Вона так нікому і не відкриває. Я вчора до неї їздила, забрала банку з варенням, виставлену для мене в під’їзді, і поїхала додому. Сподіваюся, що скоро їй набридне довгоочікувана самотність.
Бабусю я люблю, на її метри не претендую.