“Іванко не повинен спілкуватися з бідними, вони жахливі.” – Сказала мені одна бабуся на дитячому майданчику

Сьогодні була з сином на дитячому майданчику. Як завжди – прийшли в пісочницю, дістали іграшки, почали гратися. Потім до нашої гри приєднався ще один хлопчик. І я відійшла до лавочки, щоб діти могли спокійно пограти.

На лавочці сиділа бабуся цього хлопчика (того, який прийшов до мого сина в пісочницю грати). Хлопчику 4,5 року. Звуть Іванко. Ми з цією бабусею розговорилися про дітей, про виховання, про іграшки. Як це зазвичай і буває. Що діти – це дорого.

Що дитині потрібно і одяг купити, і овочі, і фрукти, і іграшку якусь хочеться. Та й на атракціони хочеться відвести, щоб емоції отримав. Загалом, хочеться все і відразу. І це недешево.

І тут мені ця бабуся каже:

– Ось я своїй дочці строго-настрого заборонила народжувати другу дитину. Я вважаю, що у них (у сім’ї доньки) на одну дитину гроші є, а на другу може і не бути. І настане бідність.

І взагалі, ось поглянь, прийшли ці на майданчик. (Я дивлюся, а на майданчик прийшла мама з двома хлопчиками, досить бідно одягненими і з якимись старенькими іграшками).

– Ось ця, навіщо вона народжувала? Народила двох, тепер ходять в лахмітті і кидаються на іграшки мого Іванка. Я йому забороняю до них підходити.

Іванко не повинен спілкуватися з бідними, вони жахливі.

І я от думаю про себе. А чим вони жахливі? Бідність – це порок? Або якщо ти бідний, то з тобою ніхто спілкуватися не буде?

Або якщо ти вже завагітніла, то потрібно робити аборт,  бо у тебе недостатньо грошей? Ось що ви думаєте з цього приводу, напишіть в коментарях.

Чи є на дитячому майданчику у вас, у вашому місті, селищі, поділ на бідних і багатих? Спілкуються вони між собою?