Чоловік віддає свекрусі пів зарплати. Вона вимагала й мою, а коли я відмовилася ділитися грошима – нагло вкрала мої накопичення на море!

Я вийшла заміж за кохану людину. Я була впевнена, що ми з Сергієм будемо дуже щасливі. Незабаром після весілля я завагітніла і через дев’ять місяців народила чудового синочка. Ми його назвали Артемом. Ми дуже раділи народженню нашого сина.

У нашому сімейному житті була тільки одна проблема: моя свекруха. Ми жили окремо від неї, в квартирі, яку мені на весілля подарували мої батьки. Але свекруха нам не давала жити спокійно: вона часто приїжджала до нас. І зовсім не для того, щоб погратися з онуком чи чимось допомогти.

Ні, зовсім навпаки. Олена Василівна постійно вимагала гроші від свого сина. Вона була просто впевнена, що вимагати гроші від свого сина – це її законне право.

Сергій добре заробляв, але більшу частину зарплати Олена Василівна забирала собі. Нам на життя решти суми не вистачало. Ми були змушені економити на всьому і багато в чому собі відмовляли. Мені це, звичайно, дуже не подобалося. Я вважала, що це нечесно, але я терпіла все це неподобство.

А свекруха ще й заявляла мені:

– Коли вже Артемко підросте, щоб ти на роботу вийшла? Мені потрібні гроші!

Мені так хотілося сказати свекрусі: «Якщо вам так потрібні гроші, то ви повинні їх заробити, а не вимагати їх зі свого сина і мене!» Але я стрималася: не захотіла образ і скандалів. Як показав час, я тоді вчинила так даремно.

Коли Артемкові було вже майже три роки, і я збиралася виходити на роботу, раптом виявилося, що я знову вагітна. Це було хоч і дуже несподівано, але робити аборт ніхто не збирався. Навіть думок таких не було: ні у мене, ні у мого чоловіка.

А от свекруха була дуже засмучена цією новиною. Вона мені так і заявила:

– Твоя вагітність дуже недоречна. Тепер ти ще три роки будеш сидіти на шиї у мого сина. А я від цього буду страждати: він не зможе мені нормально допомагати. Але ж мені треба скоріше добудувати мій заміський будинок!

Я дуже образилася на свекруху, але знову змовчала. Я просто не могла зрозуміти: як вона не розуміє, що у її сина є своя сім’я: дружина, дитина і що вона не має ніякого права вимагати від нього гроші. Адже він повинен, в першу чергу забезпечувати свою сім’ю, а не свою матір.

Але моя свекруха була на цей рахунок зовсім іншої думки: вона постійно вимагала з Сергія гроші: то на будівництво будинку, то на навчання своєї молодшої дочки. Я все це терпіла багато років.

Потім діти підросли, старший пішов в школу, молодшого сина я влаштувала в дитячий садок і я, нарешті, змогла піти на роботу.

Я влаштувалася на роботу в одну невелику фірму. Спочатку мені платили не дуже багато, але я дуже старалася і дуже скоро отримала нову посаду. А разом з нею і підвищення зарплати.

Я була цьому дуже рада. Я так хотіла поїхати влітку всією сім’єю на море, тому ще взимку почала відкладати зі своєї зарплати певну суму на літній відпочинок.

Сергій раніше велику частину своєї зарплати віддавав своєї матері, а я зі своєю зарплати не віддавала їй ні копійки: я купувала своїм дітям хороші іграшки, купувала новий одяг і якісні продукти.

Одного разу я отримала чергову зарплату і, прийшовши додому, відкрила свою заповітну «морську» скриньку, щоб знову покласти туди частину своєї зарплати і виявила, що моя скринька порожня! Я встигла відкласти в скриньку досить пристойну суму. А тепер цих грошей немає!

Коли прийшов з роботи Сергій, я запитала його про те, куди поділися гроші з моєї «морської» скриньки?

Сергій мені сказав, що ці гроші забрала його мама: їй дуже терміново знадобилися гроші на дах її заміського будиночка.

Я була просто в шоці: як можна прийти в чужий будинок і забрати чужі гроші? Цього я так залишити вже не могла і тому поїхала до свекрухи розбиратися.

Ви думаєте, їй стало соромно за свій вчинок? Та нічого подібного! У неї вистачило нахабства заявити, що я дуже довго сиділа в декреті і не давала її синові допомагати їй в повній мірі. А де вона буде брати гроші, щоб закінчити будівництво свого будинку? А на які гроші вона буде вчити свою молодшу дочку?

Після таких слів я вже мовчати не стала. Та скільки можна ?! Чи є хоч крапля совісті у моєї свекрухи? Мій чоловік і так дає їм багато грошей. А хто тоді буде забезпечувати його власних дітей? Я пригрозила свекрусі, що якщо вона ще хоча б раз вимагатиме від нас гроші, то я заявлю в поліцію про те, що вона вкрала у нас велику суму грошей.

Природно, свекруха після цього на мене дуже образилася. Але мені було все одно, головне – вона перестала вимагати від Сергія гроші. А ми все-таки змогли з’їздити на море і добре відпочити.

Я дуже рада, що нарешті змогла дати відсіч своїй нахабній свекрусі. Я шкодую тільки про одне: що не зробила цього раніше. Тоді б моє життя було б набагато легше і щасливіше.