Пропонував сусідам навпіл побудувати колодязь. Відмовилися. Але воду просять регулярно. Набридло – довелося відводити!

У селі в батьківському домі вирішив побудувати колодязь. У мами вік уже не дозволяв бігати на загальне джерело. З метою економії, запропонував сусідам побудувати колодязь на двох, і користуватися разом.

Вони начебто спочатку погодилися, навіть місце вибрали зручне для всіх. Але потім відмовилися, пославшись на відсутність грошей.

По доброті душевній, навіть пропонував їм, оплатити колодязь, з розрахунком, що вони протягом 3 місяців, повернуть борг. На цей варіант теж не погодилися, сказали, що не важко носити воду з громадського колодязя.

Зробили колодязь. Мама радіє. Але під час моєї відсутності сусіди занадилися приходити до неї і просити воду. Дійшла справа до того, що вона перестала закривати хвіртку, і вони ходили з відрами, як до себе додому. Дня не проходило, щоб сусіди не прийшли за водою.

Приїхавши в черговий раз в село, вирішив поговорити з ними. Поставив питання ребром. Або платите половину вартості колодязя або припиняйте клянчити воду. Так сусід став лаятися, що я скуплюся на склянку води.

Але справа не в скупості, а в принципах. Значить, грошима скидатися не хотіли, начебто вода не потрібна і грошей немає, а самі старій людині спокою не даєте постійним ходінням. Сусід, то хвіртку забуде закрити, кури вискочать, то мама приляже, а він відрами гримить.

До слова, сусіди не були бідними людьми. Пару місяців назад автомобіль купили, прибудову до будинку зробили. До колодязя відносини були хороші. У селі вони проживають не так давно, як я, але справляли враження порядних людей. Допомагали один одному по-сусідськи.

Через день, як я поїхав, знову прийшов сусід по воду. Почав засуджувати маму в жадібності. Води набрав і пішов. Мама рознервувалася, піднявся тиск, зателефонувала мені. Я кинув роботу, приїхав в село. Заспокоїв маму.

Вирішив вжити кардинальних заходів, раз сусіди слів не розуміють. Встановив на кришку колодязя замок. Сказав мамі ключі не давати. Прийшов сусід, подивився, що колодязь на замку і пішов. Я ще до дільничного зайшов, попросив, щоб він профілактичну бесіду з ним провів.

Не правильно без запрошення в чуже подвір’я заходити. Подіяло, більше не приходить. Мама переживала, що довелося лаятися з сусідами, але зате перестала відчувати незручності через постійне ходіння до її криниці.