Подивимося, чи зможеш ти пережити щастя сестри, сказав батько і дав їй втричі більшу суму грошей, ніж мені
Багато років тому ми з сестрою, з різницею в кілька місяців, перебралися зі своїми сім’ями у столицю. Вони з чоловіком квартиру знімали, а ми, продавши житло на колишньому місці, купили квартиру. Всі ми працювали, а сестра ще й навчалася заочно на платному відділенні ВНЗ. Свої труднощі були у всіх, але ніхто не бідував і не голодував.
Наші з сестрою батьки люди, м’яко кажучи, небагаті, самі жили в досить обмежених умовах. Бачилися ми з ними рідко, максимум 1-2 рази на рік. І ось в один з таких приїздів, батько повідомив, що вони з мамою вирішили допомогти нам грошима. Пропозиція була більш, ніж несподіваною, але найнесподіваніше сталося далі, коли батько вручив нам з сестрою різні суми грошей. Сестра отримала в три рази більше, ніж я.
– Тані важче, а ти повинна зрозуміти. У тебе свій дах над головою, а вона по квартирах поневіряється. Ну що, дочка старша, чи зможеш ти пережити щастя сестри? – жартівливим запитанням закінчив розмову батько і весело зареготав над власним жартом.
Жарт, скажу чесно, був такий собі. Заслуги батьків в тому, що у мене був дах над головою не було ніякої. Квартирою мене забезпечив чоловік. Ми з сестрою, не розбещені грошима батьків, розгубилися тоді і не змогли гідно вийти з ситуації. Образилися одна на одну і деякий час не спілкувалися.
Згодом історія згладилася і ніби як забулася, але глибоко в душі душі, я відчуваю, що образа притупилася, але не пройшла.
Батько і сьогодні вважає, що все зробив правильно. Такі справи. А я рада, що у мене тільки одна дочка і мені не доведеться образити її таким поділом.
Давайте обговоримо і допоможемо мені відпустити цю ситуацію. Чи повинні батьки допомагати дітям однаково або, дійсно, допомога повинна надаватися в залежності від ситуації: комусь менше, комусь більше? Справедливий такий поділ? На мій погляд ні. А як вважаєте ви?