Дружина кинула мене заради лося. Чому я зобов’язаний віддавати їй гроші?
Мене кинула чоловіка. Заради якогось лося, який забрав її разом з донькою. Хоча, скоріше, це його забрали, адже своєї житлоплощі у нього немає. Але не в цьому справа.
В цілому, на початку я пробував контакт з дочкою зберігати, а потім усвідомив, що це даремно. Адже вдома всі повторюють, що я – поганий дядько, лось – улюблений хороший татко. Згодом стали з’являтися постійні виправдання, щоб я дитини не бачив.
То вона спить, то до баби з дідом поїхала, то захворіла, то всі речі випрані, нема в чому йти. Загалом я махнув на все рукою. Особливо нічого не втратив. Просто поїхав прямо, аби не бути тут.
За 2000 км зустрів дуже приємну жінку. Вона виявилася керівницею відділу кадрів ЖКГ і взяла мене працювати в сантехніки. Дуже скоро я продемонстрував бездоганну роботу. Для шефа провів систему водопостачання і опалення. Той добре оплатив роботу і залишився задоволеним.
З цього моменту в житті настала біла смуга. Зарплата виплачується офіційно – 12 тисяч гривень в руки, сумнівний дохід, зате халтурок лівих – хоч розірвись. А після того, як начальник дізнався, що я можу зварювальником бути і електриком, грошей з’явилося, хоч лопатою греби.
Оформив іпотеку, автомобіль в кредит купив, одягу всякого. Тут моя колишня і стала кусати лікті. Мабуть побачила фотки в соцмережах або запитала у спільних друзів … Коротше кажучи, подала в суд, щоб я аліменти платив.
Сказати, що це повалило мене в шок буде дуже м’яко. Окей, подумав я, як вона зі мною, так і я з нею. Домовився з шефом, щоб той перевів мене на офіційні півставки. Поділив аліменти на два, щоб одна половина в банківський рахунок дочки надходила. Нехай тепер документи просить, щоб дозволили гроші зняти.
Написала мені в соцмережах, щоб я їй номер мобільного скинув, мовляв, поговорити треба. Сказав, що немає часу і номер свій розголошувати не хочу. Якщо справді необхідно поговорити, то у мене буде час послухати її в неділю через дзвінок месенджера.
Набрала в обумовлений час. Запитала, чи не офігів я так мало на дитину давати грошей, на що я сказав, що у них лось є, який, як би, мужик в будинку. Раз тепер він їй тато, так нехай сам оплачує все.
Дружина почала говорити щось про відповідальну поведінку, я сказав що воно стало неможливим після того, як стало неможливим наше з дочкою спілкування. А зараз у неї є коханий, який і повинен вирішити фінансові проблеми.
Якщо з цим буду розбиратися я, то потрібно соромитися свого лося. Екс-дружина почала виливати на мене образи, а я у відповідь послав її нах і додав в чорний список.
Мораль цієї історії така. Дівчата, не робіть по-дурному. Вітчимів у дітей можуть бути десятки, а рідний тато завжди один. Не можна позбавляти дітей щастя знати свого тата.
До слова, цей лось втік від неї так скоро, що п’яти заблищали. Мабуть, покладена на нього відповідальність і висока довіра, виявилися затяжкими.