Ви не повірите – моя мама відбила у мене хлопця, а тепер вони запрошують на весілля!

Сталося так, що мама народила мене в 11-му класі. Тато відмовився з нею одружуватися і ніколи не признавав мене дочкою. Мама також заявила, що не хоче через мене життя собі перекреслювати, і так як мої бабуся з дідусем були головною причиною через яку вона не перервала вагітність, то й вирощувати мене мають саме вони. Мама рік побула зі мною, а далі – поступила в столичний університет і бачила я її хіба на свята.

Зараз у мами престижна робота та автівка, розкішна та велика квартира у центрі Києва, але з чоловіками у неї ніколи не складалося. При цьому мама виглядає дуже красиво, і коли ми проводимо разом час, то нас часто сприймають за подружок чи сестер. Коли прийшов час  поступати у виш,  я також обрала столичний і переїхала жити до мами. На другому курсі познайомилася з Андрієм, з яким ми два роки щасливо зустрічалися. Він на 7 років старший, тому неодноразово починав розмови про одруження та сім’ю. І хоч він не має за плечима квартири, та й заробляє небагато простим робочим, але людина від добра і я поруч з ним щаслива. Якось усе наживемо. Стосунки у нас ставали все серйознішими, тому я вирішила познайомити Сергія зі своєю мамою.

Вона прийняла нас дуже гарно: накрила багатий стіл, відкрила шампанське і показувала мої дитячі фотографії. Ми багато сміялися і пригадували різні історії з життя. Здавалося, всі один одному дуже сподобалися. Андрій покинув нашу квартиру в хорошому настрої, а мама запрошувала приходити частіше. Але як тільки він вийшов за поріг, мама влаштувала скандал, бо він мені не пара:

– Ангеліно, ти себе бачила? Де ти, а де він! Андрій і пальця твого не вартий, глянь, простий робочий. Як він забезпечить тебе та ваших майбутніх дітей. Та вам і жити ніде. Невже будеш перебиватися по старих понищених орендованих квартирах. Ти в мене розумниця та красуня, можеш з ним розважатися, діло молоде, але для життя – знайти когось кращого, щоб жилося спокійно.

Я вирішила не сперечатися з мамою, але стосунки з Андрієм також закінчувати не збиралася. Десь через місяць я повернулася швидше з університету і застала у нас в квартирі Андрія. Вони з мамою якраз допивали пляшку вина. Я дуже здивувалася, бо не запрошувала його. Пізніше Андрій сказав, що це моя мама його запросила на гостини, натомість мама – що Андрій сам прийшов до мене, і вона вирішила його погостити поки мене не було.

Ще через місяць ситуація повторилася. От тільки я помітила, що мама якось надто відверто одягнена: була в майці з великим декольте та в коротких шортиках, а ще з яскравим макіяжем. Частувала Андрія вона своїми фірмовими чебуреками, але готує вона їх дуже рідко і лише на великі свята. А ще час  я помітила, що мама дивно торкалася Андрія, сміялася навіть з найдурніших його жартів, погладжувала по нозі та голові, а під кінець застілля взагалі вистрибнула і всілася йому на коліна.

– Мамо, що ти собі дозволяєш! Згадай, скільки тобі років. Мабуть, не гоже до майбутнього зятя на коліна стрибати. Я цього не розумію!

Видно було, що маму вже трохи взяв градус і щось пояснювати просто нема змісту. Тоді я звернулася до Андрія:

– Чому ти почав приходити без запрошення. І чому ти дозволяєш моїй мамі таке витворяти?

– Кохана, ну це ж твоя мама. Ми лише мило бесідуємо, і так жартуємо – не вигадуй.

Тоді я подумала, що може й справді я вигадую. Все ж, між ними різниця в 11 років, мама знає, як я його люблю, та й він їй не сподобався ніби. Можливо, вона таким чином хоче нас розсварити, щоб я для себе заможнішого кавалера знайшла.

Після скандалу Андрій перестав приходити до нас, навіть коли я запрошувала.  Інколи ввечері він десь пропадав і все частіше затримувався на роботі, не беручи трубку. В такі моменти я почувалася дуже самотньою, бо співпадало так, що саме в ці вечори мама також затримувалася на роботі. В іншому у нас з Андрієм було все прекрасно, я навіть почала придивлятися до весільних суконь і ресторанів.

Якось, збираючись до університету вранці, я помітила що в мене нема дрібних грошей на маршрутку. Тому я вирішила позичити гроші з маминого гаманця. Відкривши його, я остовпіла – там я знайшла Андрієве фото. Мама ще спала, тому я нишком взяла її телефон і побачила те, що й у страшному сні уявити не могла: дзвінки та переписки з Андрієм, зізнання один в одному в коханні та подяки за палкі вечори. В істериці я кинула маминим телефоном об підлогу. Вона проснулася, все зрозуміла, кинувшись мене обнімати та просити вибачення.  Мама казала, що не хотіла зробити мені боляче, просто вони з Андрієм покохали один одного.

Я довго плакала, слухала її, а потім просто зібрала речі і поїхала назад до бабусі з дідусем. Мама та Андрій спершу дзвонили, писали, а потім я просто заблокувала їхні  номери. Я перевелася в місцевий університет. Пішла на роботу, в спортзал, робила все, щоб бути максимально зайнятою та не думати про це все. Десь через пів року на порозі нашої квартири з’явилися мама та Андрій. Знову просили вибачення, а ще – вручили запрошення на весілля.

Чесно, я не знаю, як мені зараз вчинити. Виходить, що мене зрадила рідна мама. Виходить, я не знала  насправді ні її, ні свого коханого хлопця. Але як тепер мені з ними спілкуватися? І як я маю піти на їхнє весілля? Це ж я мала йти з ним до вінця! Мені здається, що це не реальність, а якась дурна мелодрама. Я залишилася одна, з розбитим серцем у своєму маленькому Богом забутому містечку…

Що б Ви робити на моєму місці, чи спілкувалися б з мамою далі ? Підкажіть, будь ласка!