Мені 43, а моєму хлопцю 24. Якось йому подзвонив “Вова гараж”, я підняла слухавку і почула жіночий голос. Після цього він просто втік

Мені 43 роки. Я живу в місті разом зі своїм молодим чоловіком. Він на 19 років молодший за мене. Я обожнюю за собою доглядати. Двічі на місяць я відвідую манікюрний салон, ходжу на різні омолоджуючі процедури, масажі, скраби для тіла… Одним словом, роблю все, щоб мій вік мене не видавав. І судячи зі слів оточуючих, мені це дуже добре вдається.

Толик сам із села. Він приїхав в місто на навчання і тут ми з ним познайомилися. Його мати не знає про наші з ним стосунки. Толік все збирався їй розповісти, але так і не наважився. Ну що ж, доведеться мені самій це зробити.

Мій Толик вже кілька днів не з’являється в нашій квартирі. Телефон його відключений, на зв’язок він не виходить. А сталося все це після того, як до нього подзвонив «Вова гараж». Толік якраз був у душі, тому я вирішила підняти трубку і на тому кінці почула жіночий голос. Чому так сталося, я не знаю. Толик теж мені нічого пояснювати не схотів. Він просто вийшов з дому і зник.

В інституті його теж немає. Ось я і вирішила поїхати до нього в село і в усьому розібратися. Думаю, Толик б не наважився мені зрадити, але судячи з його вчинку, мозок йому все ж промили непогано. Шкода його, тому що хлопець дійсно непоганий. Молодий ще, зелений, ось і ведеться на всілякі порожні слова.

Їду до нього, шкода втрачати такого хлопця.

Їхати власним авто я не захотіла, щоб не привертати до себе зайву увагу, тому вирішила поїхати автобусом. Купила останній квиток в касі на автобус і сіла на своє місце. Ми рушили. Сиджу я в автобусі, нікого не чіпаю і тільки обережно озираюся на всі боки.

Поруч зі мною через кілька крісел сидить молода дівчина. Видно, що значно молодша за мене. Може ровесниця мого Толика. Але у неї явні проблеми зі шкірою обличчя. Вся така обвисла, без блиску і природного сяйва, всюди вугри та прищі.

«Ні, Толик мій доглянутих жінок любить. На таку він би точно не звернув уваги », – подумала я.

Дивлюся, а попереду мене сидить ще одна сільська мадмуазель з брудним волоссям, що зібрані в пучок.

«Ну як можна себе так не любити?» – не могла зрозуміти я. – «Толик мій б на неї ніколи уваги не звернув.»

Дивлюся я, а біля вікна взагалі унікальний екземпляр сидить.

Молода дівчина, а руки такі недоглянуті! Під нігтями бруд, шкіра вся полущена, пересохла, почервоніла. І на животі чотири складки жиру … Не жінка, а гусениця!

«Як можна бути такою негарною? Чому вона себе так запустила? »

Я їхала в тому сільському автобусі, дивилася на втомлених сільських жінок і розуміла, що мій Толик точно з такими панянками б не був. Напевно, він просто заплутався і його потрібно зрозуміти і пробачити. Напевно, я так і зроблю.

Подивимося ще, що він мені скаже. Одним словом, їжу.

Дороги назад немає.