Більше дзвонити матері не буду. Не хоче знати, як у мене справи і вчора заявила, що я постійно нию, а її не хвилюють мої проблеми

Spread the love

Більше дзвонити матері не буду. Не хоче знати, як у мене справи, нехай під веселу музику новини дивиться. Вона мені вчора заявила, що я постійно нию, а вона змушена вислуховувати мій негатив. Мовляв, про хороше говори, а про проблеми мені не розповідай. А якщо у мене життя йде під укіс, де мені взяти хороші новини? – обурюється 35-річна Варвара.

Останнім часом на неї дійсно навалилося багато неприємностей. Півтора роки тому захворів чоловік, недуга вимагає серйозного і дорогого лікування. Всі фінансові питання звалилися на плечі дружини.

Чоловікові довелося кинути роботу, але на цьому вся біда не закінчилася. Навіть після одужання повернутися на колишнє місце роботи він не зможе. Міняти після сорока років спеціальність не кожен здатний. Фізична праця і перенапруження йому протипоказані, так що підробіток знайти буде важко.

Раз на два тижні йому потрібно відвідувати свого лікуючого лікаря, а вранці здавати аналізи. Роботодавець не терпітиме такі витівки і не відпускатиме з роботи при першій же необхідності. А якщо він попередить його про хворобу на співбесіді, то його кандидатуру навіть не розглядатимуть. Кому потрібен хворий працівник?

– Де знайти роботу з хорошою зарплатою, з гнучким графіком, в теплі і без фізичної праці? – сміється Варвара.

Уже рік чоловік сидить вдома, а Варвара підробляє по ночах. Рідних бачить тільки раз в десять днів. Якщо вона кине роботу, вони опиняться на межі бідності, тому виходу у жінки немає. Вони і зараз кожну копійку рахують, адже ще й за іпотеку доводиться платити.

– Може, квартиру продати? Повернути борги і жити в гуртожитку. Розумію, що це не вихід, але все тягнути одній мені важко. Ми з чоловіком із села, тому й від батьків квартири не варто чекати.

З фінансами проблеми, зі здоров’ям проблеми, ще й син свої витівки показує. Семену в цьому році в школу йти, а він зовсім не хоче вчитися. У нього є вроджена травма, доводиться постійно працювати з неврологами, дефектологами, логопедами, щоб дитина не відрізнявся від однолітків.

Фахівці радять не поспішати зі школою, мовляв, ще рік дати на «дозрівання». Варвара в це не вірить, але і мучити дитину теж не хоче.

– Вирішили, що цей рік ще в садок походить. Хоча Семен і садок не особливо любить. Розповіла мамі про свої плани, а вона каже, що я слона з мухи роблю. Мовляв, треба віддавати зараз, з часом звикне. Вона ж і не знає, який у мене син, він не готовий до дисципліни і порядку. Я втомилася їй повторювати, що у нього проблеми з розвитком, що діти в його віці вже і пишуть, і читають, але їй все одно.

Мама Варвари живе далеко, тому і не усвідомлює всю глибину проблеми. Вона вважає, що дочка просто лінується і не займається дитиною.

– Ви йому книжки не читаєте, спихаєте постійно дитини, ось і результат. Виростили Мауглі, яке в школу не хоче йти! – обурюється мама Варвари.

– Я намагаюся пояснити родичці, що працюю в дві зміни. Вдома не буваю. У чоловіка проблеми, у сина проблеми … .Про себе я мовчу! Якщо я зараз захворію, ми без шматка хліба залишимося. Після цих слів мама мені заявила, що вона втомилася слухати мої скарги. Вже, вибачте, немає у мене в житті нічого хорошого, – висловлюється Варвара.

– Всі діти її подружок хваляться: заміж вдало вийшли, дітей здорових народили, машини і квартири купили. Одна я недолуга!

Може, жінка права? Чому Варвара постійно скаржиться матері, чого вона хоче домогтися? Такою поведінкою вона демонструє свій егоїзм.

А як ви вважаєте?