Тато, який покинув нас із мамою у найважчий час та геть без грошей, через багато років написав мені листа

Всі мої дитячі спогади, пов’язані з батьком, зводяться до його сварок із мамою. Ми тіснилися в старій комунальній квартирі. Жили бідно, тому мама зранку до вечора пропадала на роботі, а тато за найменшого приводу її ревнував.

Одного разу ми були на ринку і купували там овочі. Мама посміхнулася жарту продавця картоплі. Батько, мовчки, стояв поруч. А коли ми прийшли додому, то він влаштував розборки: він сильно кричав на маму і навіть вдарив її.

Потім хтось пожартував над батьком і сказав, що я не його дочка. Батько повірив в це відразу ж. Справа в тому, що я дуже зовні була схожа саме на маму, а від батька мені нічого не дісталося.

Коли мені було 12 років, батько пішов від нас з мамою. Ми і до цього жили не дуже добре. А після того, як батько від нас пішов, стало зовсім погано з грошима.

Батько аліментів не платив, а мама не захотіла на батька до суду подавати. Замість цього мама влаштувалася працювати на дві роботи. Жили ми дуже бідно. Але вижили.

Після закінчення школи я змогла вступити в хороший інститут. Коли я його закінчила, то змогла влаштуватися на хорошу роботу. Зараз ми з мамою живемо добре, ні в чому не потребуємо.

У мене хороший чоловік. Нещодавно мені прийшло повідомлення на мою сторінку в соціальній мережі: повідомлення прийшло від мого батька. Він хоче зі мною спілкуватися, просить дати номер телефону.

Я не знаю, як мені поступити. Деякі мої друзі радять мені дати батькові другий шанс. А я не знаю: чи хочу я взагалі його бачити.

Він для мене – зовсім чужа людина. Говорити про це своїй мамі я теж не хочу: вона і так дуже важко багато років тому пережила те, що батько її кинув. Що мені робити я просто не знаю.

Може бути, ви мені що-небудь порадите?