Напередодні Миколая я придбала для чоловіка дорогий годинник, а він – привів у дім коханку і сказав вимітатися

Я зараз сиджу в розпачі і просто не знаю, як далі жити. Все моє життя, усі плани та мрії пішли шкереберть. Тепер не можу зрозуміти лише одне: як я впустила момент, коли все зламалося, як не помічала змін у моєму чоловікові.

З Сергієм ми познайомилися в університеті. Це було взаємне кохання з першого погляду, а далі – казкове весілля, медовий місяць, з допомогою батьків ми купили квартиру, зробили ремонт і почали жити разом. Я була найщасливішою поруч із найтурботливішим чоловіком. Він часто робив мені невеличкі подарунки: то жуйку, то шоколадку, а то букет ароматних квітів принесе. Якщо не спішив на роботу вранці, завжди готував мені каву в ліжко. До слова, Сергій переконав мене не працювати і займатися хатнім господарством. Я спершу вагалася, а потім погодилася, адже в нього престижна керівна посада і на життя нам вистачає із лишком.

Жили ми добре, сварилися  вкрай рідко. Я намагалася всіляко його підтримувати: тримати дім в чистоті, готувати його улюблені страви та не задавати лишніх питань, коли Сергій не в гуморі. Дітей у нас чомусь завести не вдавалося, але я сильно на цьому не зациклювалася і старалася у вільний час займатися собою: ходила у спортзал, на курси англійської та, звісно, часто відвідувала салони краси. Словом, старалася бути найкращою дружиною для чоловіка, бо дуже любила його.

У шлюбі ми прожили 10 років. Напередодні Миколая я придбала чоловікові дорогий годинник, на який довго відкладала з грошей, що мені давав Сергій. Я знала, що він мріяв саме про такий, а він знав, що я хочу нову норкову шубку, тому вже не могла дочекатися 19-го числа.

І ось, заходжу я додому, в руці пакет із годинником. Дивно, що двері незамкнені, бо Сергій має повернутися з роботи лише за 2 години. На секунду я злякалася, що всередині грабіжники, але на самому порозі мене зустрів Сергій.

– Любий, ти не мав цього бачити! – кажу я, посміхаючись, та ховаю пакет за спину.

– Будь ласка, зараз помовч і просто ходи зі мною, – коротко відповів мій коханий.

Я зайшла на кухню і побачила там молоду дівчину, років 20-ти. В її блакитних очах я встигла злапати тінь провини. Синій гольф ще більше підкреслював ці красиві виразні очі, здавалося, що люди не можуть бути такими вродливими і я сама не помітила, як мої губи мимоволі розтулилися від захоплення. Утім, окрім очей синій гольф добре підкреслював й округлий животик.

– Знайомся, це Інна  і я її кохаю. Я більше не хочу тобі брехати. Ми разом уже два роки і за цей час я зрозумів, що хочу решту життя провести з нею, а не з тобою. Тим більше, ми з Інною чекаємо дитину, а ти на це, видно, не спроможна. Будь ласка, збери свої речі і вимітайся з мого дому.

Чесно, в той момент я навіть не змогла нічого відповісти. На мене нахлинула така хвиля емоцій, що мені хотілося вити від болю, розпачу та образи. В сльозах я вибігла з дому, не забравши ніяких речей.  Я прибігла до батьківського дому, а дорогою віддала годинника першому зустрічному чоловікові.

Сергій приїхав наступного дня. Привіз мої речі та товстий білий конверт. Сказав, віддає мою частину грошей за квартиру. Попросив, владнати усі справи без зайвих  драм, і так як у нас нема дітей, якомога швидше піти у РАГС для розірвання шлюбу. Під кінець він кричав, бо я не відповідала, в який саме день ми підемо писати заяву. А я взагалі не могла вимовити й слова. Стояла, як вкопана з тим дурним конвертом у руці і не вірила, що все це відбувається насправді.

Тоді чоловік плюнув і розлючено випалив:

– Не хочеш по-доброму, тоді зустрінемось у суді!

Тепер я залишилася сама і відверто не знаю, як мені далі бути. Я втратила 10 років життя, кар’єрні навички і віру в чоловіків. Хто мене тепер візьме на роботу без ніякого досвіду? Я навіть не маю, де жити, бо в батьків 2-кімнатна квартира, яку вони ділять із моєю молодшою сестрою та її сином. Таке я не могла уявити навіть у найстрашнішому сні. Мене зрадила найдорожча людина. Я у відчаї, безвиході. Все моє життя, усі плани та мрії пішли шкереберть. Не можу зрозуміти лише одне: як я впустила момент, коли все зламалося, не помітила змін у моєму чоловікові.

А як би Ви вчинили на моєму місці?