Коли Михайло прийшов з армії, Анька в першу ж ніч залізла в його кімнату через вікно. Михайло тільки-но встиг обійняти її, як мати заглянула в спальню

Анька залишилася без матері ще в п’ять років — вона покинула її, а батько навіть не знав про її існування.

Так і виховувала дівчинку бабуся, яка не відчувала особливої любові до дитини, а просто залишила в себе з відчуття обов’язку. Бабуся часто сварила Аньку, обзивала її недолугою, а та ще більше зі зла капостила. Бабуся ходила по селі й постійно скаржилася на онуку, а вона росла разом з хлопцями й краще за всіх стріляла з рогатки, легко перепливала річку, як кішка лазила по деревах.

Анька винесла одного дня з дому сірники й вони собі придумали з дітьми на вулиці підпалити листя, щоб запекти картоплю. Робили це позаду лазні, на яку перекинувся вогонь. Найбільше перепало Аньці за це і її поставили на облік в дитячу кімнату міліції.

Коли дівчині виповнилося 16 років, вона без тями закохалася в Михайла, якому на той час було 18 років. Жили вони хата в хату, тому дівчина часто чатувала на нього біля воріт власного будинку. Але матір Михайла не хотіла собі таку невістку й часто ганяла її зі свого подвір’я і кричала услід: – Така недолуга нам не потрібна!

Потім Михайла забрали в армію, батьки проводжали його на пероні, а Анька ховалася в натовпі й за всім спостерігала. Тоді вона пообіцяла, що дочекається хлопця.

Анька закінчила школу й одразу пішла на роботу, а мрії всі були про Михайла. Як тільки він повернувся, вона вже в ту ніч залізла до нього через вікно. Мішка тільки і встиг обійняти її, як мати, почувши підозрілий шурхіт, заглянула в спальню. Ой і тікала тоді Анька з дому, а матір хлопця ще й била дівчину рушником і криків наробила на все село.

Батько забрав хлопця до себе на роботу водієм, щоб той не піддавався на чари дівчини, а згодом чутка пішла селом — Михайло одружується з красунею Наталею. Не спала тоді Анька ночами, а матір сказала, що обіллє її окропом, якщо вона хоч на сто метрів наблизиться до їхнього будинку.

Анька не довго горювала, розписалася з хлопцем з міста і час від часу надсилала бабусі гроші, а сама в селі навіть не з’являлася цілих десять років. Приїхала, коли бабусі не стало. Зробили похорон, а біля хати часто бігати якісь недоглянуті дітлахи.

– Ви чиї будете?,- а діти показали на дім Михайла.

– А де ж ваш батько? Вже пізно, а ви самі бігаєте!

– Та він п’яний вдома.

– А чому матір вас додому не забере?

– А матір нас покинула, поїхала кудись і не повернулася.

В Аньки аж серце защемило. Вона забрала дітлахів додому, помила їх, заштопала одяг і відправила додому. Наступного дня прийшла до Михайла, він вже протверезів, а його мати кинулася в ноги дівчині просити пробачення.

– І давно він так п’є? – запитала Аня.

–  Та приходить з роботи і зразу за чарку, вже десь так пів року.

– Ну, значить не все так погано.

Аня взяла відпустку й залишилася в селі. Як потім стало зрозуміло, чоловіка в неї теж не стало. От і став Михайло приходити з квітами, кинув пити, а Анька дітей годувала та за ними дивилася. Матір чоловіка не могла натішитися, бо за цілий місяць він жодного разу до чарки не доторкнувся.

Згодом Анна продала квартиру в місті й переїхала в село. А коли вже була при надії від Михайла — одружилася вдруге.

Зараз живуть щасливі, тільки бояться, щоб не приїхала Наталка й не порушила їхній сімейний спокій!

Джерело