Сидимо ми за столом на дні народженні моєї подруги. Їй 65. І тут відкриваються двері і заходить її єдиний син…

Spread the love

– Просто уяви, ми всі сидимо за столом, повний страв, Наталя добре підготувалася, і тут лунає дзвінок у двері. Заходить її син з величезним букетом троянд, такого букету я ще в житті не бачила, – розповідає пенсіонерка Надія Сергіївна. – Він привітав матір, вона квіти поставила у вазу, а ще дав конверт, думаю, багато там грошей було, бо конверт чималий. А так гарно матір привітав, що ми аж всі розплакалися.

Наталя та Надія вже роками дружать, живуть на одному поверсі більшу частину життя. Ще сорок років тому поселилися в цей будинок, коли зовсім молоді були. Вони майже однолітки й дітей народили майже в однаковий період, так разом в ясла діти ходили, потім в школу.

– Ох люблю я свою подругу, але Наталя — матір така собі була. Ну вихованням вона займалася якось своєрідно – розповідає Надія Сергіївна. – З чоловіком вона розлучилася після народження Олега, і якось ним не дуже переймалася. Ми ж з чоловіком нашій Марійці готові були все віддати, а Олег був як самотня билина. Матір завжди на роботі, ходив сам зі школи, як маленький чоловік.

– Може, треба було вам запропонувати їй брати Олега з ранку, заводити в садок?

– Я казала Наталі, що веду свою Марійку, можу і її Олега брати, а та лише махнула рукою і казала — що йому нічого не бракує, цілих шість років — може і сам піти. Що там два двори пройти. Влітку вона відправляла його завжди в табори, потім до батьків. Так і проходили в нього всі літні канікули. Наталя варила каструлю каші і казала, щоб їв з тої каструлі. Так цілий день і їв одну страву, а Наталя морочитися не мала коли. Казала, буде голодний, і то їсти буде. Я його тишком часто до себе кликала, щоб дитина хоч щось інше їла.

Надія Сергіївна згадує, що тоді ніхто не мав грошей, а Наталі одній ще складніше було. Каже, як Наталя одного разу купила двадцять банок згущеного молока і принесла сусідці сховати, бо дитина все з’їсть.

– Я ж кажу їй, що він просто постійно голодний, дитина росте, годувати треба, а вона мені знов з тою кашею в холодильнику і все. Ніби солодке дуже шкідливе, а йому і того вистачить.

Так проходило дитинство Олега: пів дня в школі, а пів дня на вулиці. То ходив ще в Будинок піонерів, щось там конструював, будував, на гуртки ходив. Закінчив школу, пішов в армію, а потім почав займатися бізнесом.

Спершу за кордоном заробив трохи грошей, а потім приїхав і почав вкладати у власне виробництво. Зараз його знає вся область. Люди на нього працюють, має сім’ю, дітей.

– А найголовніше, уявляєш, він матір свою дуже любить, – з легкою образою в голосі розповідає Надія Сергіївна. – Гроші їй постійно дає, холодильник заставляє різними делікатесами, по закордонах возить, тільки що на руках не носить. При цьому щиро впевнений, що мати його – ідеальна. Ось так!

Надія ніяк не може зрозуміти, народилася її Марія тоді, коли Олег, разом вчилися. За Олегом ніхто не дивився, а з Марії пилинки здували, все найкраще було їй. А зараз що — вона постійно в якихось образах на матір з батьком, все завжди у всьому винні вони.

– Коли їй було років чотири, була сильна заметіль і ми їй хотіли гарне фото зробити. Відійшли на три метри, а та крику наробила. Ще досі мені той випадок згадує, що ми її одну лишили. Зараз вона вже своїх дітей має і докоряє мені, що ми  внуків не балуємо, їй грошей не підкидаємо.

– Зрозуміло.

– А ті образи її, напевно, в одну книжку не вмістяться: то якусь саморобку я її викинула, то іграшки віддала знайомій, коли та виросла, то на англійську не дали, а зараз би мала кращу роботу. А от Даші батьки купили  квартиру, а ми їй — ні. То спілкується з нами приїжджає, то що тільки їй не то скажу, вже не дзвонить, не приїжджає. Навіть не можна нічого біля неї сказати.

Надія Сергіївна зараз важко зітхає.

– І ось знаєш, що я помітила? У всіх знайомих, у кого дочки, ось така круговерть. Претензії, образи, якісь незрозумілі прохання без кінця. У подруги дочка кілька місяців з нею не спілкувалася – бабуся взяла на дачу онуків, і вони пересиділи на сонці, були червоні. Зате матері синів – просто ідеальні, правда. І от Наталя приклад — не дивилася за ним ціле дитинство, а він зараз їй гроші пачками, і мама в нього найкраща. А дочку, як не виховуй, завжди будуть претензії.