– Ти тут взагалі ніхто! – Ці чудові слова на свою адресу я почула від своєї свекрухи, вже через місяць після весілля

Spread the love

Я працювала оператором на таксі, повернувшися додому після нічної зміни, швидко зробила собі бутерброд, випила чай та стала збиратися на навчання. Моя свекруха та її дочка Олеся, тихо спостерігали за мною, не промовляючи жодного слова. Але, я не звертала на них особливої уваги, тому що була на своїй хвилі.

Вони завжди себе так поводили, як тільки я заходила у квартиру. Якось я запиталася Олесю, чому вона так постійно кривиться. Почувши таке питання, вона дуже образилася, а моралі мені читала ще рік часу. Олеся одразу пожалілася свекрусі, а потім Юрі — моєму чоловікові.

Чоловік мій взагалі дивно відреагував. Подивився на мене ніяково, кивнув головою та пішов гуляти зі своїми друзями, а мене з собою не покликав. Як тільки ми одружилися, він дуже змінився. Через місяць після весілля він став холодний та байдужий до мене. Слухав думку лише матері та сестри, а на мою не зважав.

Все це крутилося у мене в голові, як тільки я дивилася на свекруху та Олесю. Вони уважно дивилися за мною, ніби я збиралася щось вкрасти. А я продовжувала їсти бутерброд, а потім акуратно просочилася між ними. Взулася й побігла на навчання.

Повернувшись, я помітила, що мій чоловік все ще був удома, хоч він повинен був йти на роботу, в другу зміну. Все моє сімейство сиділо в залі й щось невпинно обговорювали, але тільки я зайшла, як вони тут же замовкли. Я не витримала й просто почала сміятися до сліз.

Але мій сміх перебив голос свекрухи: – Юра, ми домовилися? Йди збирайся та бери кредит! Юра безслівно кивнув головою та пішов в іншу кімнату.

– А для чого вам потрібні гроші? Ви ж знаєте, що ми збираємо гроші, щоб орендувати квартиру.

– Хочемо зробити ремонт у квартирі. Шпалери вже повністю обдерті, стара техніка! – скрізь зціплені зуби промовила Олеся.

– Але ж, ми з Юрою хочемо жити окремо від вас – закричала я.

– Закрий рот! Ти тут ніхто! – закричала свекруха. Вона одразу почервоніла, а очі її були сповнені ненавистю до мене. Раптом, мені стало дуже не приємно від почутого, але я старалася тримати себе в руках та контролювати емоції.

– А я й не уявляла, що ви вмієте так голосно кричати, – спокійним голосом відповіла я й тихо вийшла з кімнати. Я повернулася до мами, вона мене прийняла, бо все прекрасно зрозуміла. З розлученням я не затягувала. Минуло вже 6 років з того часу, а я жодного разу не шкодувала, що пішла від Юри. Зараз у мене чудовий чоловік, донечка, нова свекруха, яка завжди підтримає словом та ділом.