Після фрази: «Знайомся, це мій син» я ще довго не могла прийти до тями

Spread the love

Ще 10 років тому чоловік поїхав за кордон на заробітки. Я його чекала весь цей час, але нещодавно дізналася, що в нього весь цей час там була інша жінка.

Андрій — це було моє кохання з першого погляду. Я його обожнювала: високий, статний, з відмінним відчуттям гумору. Завжди був у центрі уваги — мрія багатьох дівчат. І коли він звернув на мене увагу — я була на сьомому небі на щастя. В той вечір ми були разом,  гуляли цілу ніч вузькими вуличками міста.

Після цього ми почали зустрічатися. Мені здавалося, що я живу у казці. Андрій був дуже галантним та романтичним кавалером. Любив мене дивувати сюрпризами, а я себе почувала справжньою принцесою. Тоді у мене серце тріпотіло перед кожною зустріччю, а заснути не давали спогади про вечір з коханим.

Все інше втратило сенс і я нікого, окрім нього не бачила. Зараз я розумію, що це був найкращий період мого життя.

Так тривало пів року, а потім він зробив мені пропозицію. Весілля не святкували, а просто розписалися й відзначили цю подію в колі найближчих людей. Одразу після весілля Андрій переїхав до мене, адже я жила з батьками в двокімнатній квартирі. Зі свекрухою я жити не хотіла, бо чоловік завжди розповідав про свої складні стосунки з родиною.

Жили так разом, Андрій ходив на роботу, а я навчалася на останньому курсі. Згодом завагітніла. На УЗД мені сказали, що в мене буде двійня. Я була дуже розгублена, адже не знала, як ми усі маємо потіснитися.

Тоді Андрій прийняв рішення — їхати за кордон й заробити гроші на власне житло. Спершу я була проти цього, але потім зрозуміла, що інших варіантів нема. Народилися хлопчики й наші витрати просто зросли до небес. Коли дітям було пів року, Андрій сказав, що їде за кордон на рік часу, і перед тим ще заїхав до матері попрощатися. Через дві години прийшов додому з хлопчиком.

– Познайомся, це мій син Ілля. Деякий час, він поживе у нас – сказав Андрій і опустив голову.

Я здивувалася і втратила дар мови. У цей момент заплакали близнюки, прийшовши до тями, я кинулася до них. Андрій розповів мені, що це його син. На одній зі студентських вечірок він познайомився з дівчиною і після першої спільної ночі вона завагітніла.

Одружуватися вона не хотіла й дитину не приймала, хотіла зробити аборт. Правда, матір Андрія вмовила дівчину народити й забрала дитину до себе. Весь цей час дитину виховувала бабуся, а Андрій допомагав матеріально. Андрій робив все, щоб я про це нічого не дізналася. Але зараз здоров’я матері підводить і вона більше не може піклуватися про Іллю.

Я подивилася на хлопчика і моє серце стислося від болю. Ілля дивився на мене, як зацькований звір. Мені стало дуже шкода дитини, адже він зовсім ще крихітка і при живих батьках ріс сиротою.

Я обняла Іллюшy і пригорнула до себе. Андрій полегшено зітхнув і поцілував мене. Наcтупного дня мій чоловік поїхав, обіцяючи, що повернеться через рік і ми почнемо нове життя. Правда, все сталося зовсім по-іншому.

Спершу чоловік висилав кошти й телефонував, а потім я втратила з ним зв’язок. Я не знала, що робити самій з трьома дітьми на руках.

Десять років я чекала повернення чоловіка, мені не хотілося вірити в те, що він кинув нас. Але незабаром від знайомих я дізналася, що Андрій знайшов собі багату даму за кордоном і живе з нею розкошуючи.

А Ілля виявися дуже хорошим хлопчиком, я його виховувала, як рідного сина. Він закінчив школу на золоту медаль, а потім поступив на архітектора. Зараз він вже має свою фірму — дуже успішну. От і сьогодні Ілля приїхав й сказав нам з дітьми одягатися. Каже, що має для нас сюрприз.

Ми вийшли з машини біля якогось двоповерхового особняка. Син простягнув мені ключі і сказав, щоб я перша заходила в будинок.

Ілля весь цей час тихцем будував нам особняк. Я шокована, адже не сподівалася такого від нього. Ось так син втілив обіцянку свого батька.