Наш будинок в Туреччині став причиною сварок майже з усіма родичами

Spread the love
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Все почалося ще два роки тому, коли нам з чоловіком вдалося втілити свою стару мрію. Ми з ним так давно мріяли про будиночок біля моря і ось нарешті це стало реальністю. Ми купили невеликий будиночок в Туреччині.

На радощах я вирішила поділитися цією новиною у себе в фейсбуці, виставивши фото будиночка. І тут почалося … Всі родичі ніби з глузду з’їхали, почали одночасно телефонувати мені і чоловікові з проханням приїхати в гості.

Насправді, це дуже зважена і обдумана покупка. Ми відкладали гроші на протязі 10 років, щоб купити цей будинок. Саме 10 років тому ми вперше побували в Туреччині і буквально закохалися в неї.

Тоді ми прийняли рішення, що хочемо тут свій власний будиночок біля моря, куди зможемо приїжджати. Ми почали відкладати гроші. Чоловікові дістався в спадок від бабусі будинок, який ми продали.

Незважаючи на те, що будинок був заповіданий саме Сергію, гроші він поділив порівну з рідним братом, щоб не було ніяких образ і сварок. Тільки ось це не допомогло зберегти хороші відносини з родичами.

Отримані гроші ми поклали на депозит в банк, а самі почали сильно економити. Сергій влаштувався на другу роботу, а я почала посилено займатися репетиторством.

Через 10 років нам вдалося накопичити необхідну суму для маленького будиночка. Хоча ми навіть зважилися на продаж власної квартири. Ми з чоловіком подумали, що обидвоє на пенсії, так що чому б не зустріти старість в улюбленій країні.

Після місяця спокійного життя, до нас приїхали родичі «в гості». Це було жахливо, адже наш рай для двох став безкоштовним готелем для всього сімейства. Приїхав брат чоловіка з дружиною і своїми дітьми і внуками. Тільки вони виїхали, як приїхали інші родичі.

Найабсурдніше, що вони вирішили, що ми багаті люди, якщо купили собі будиночок в Туреччині, а значить можна і жити за наш рахунок. Нікого взагалі не хвилює, що ми відкладали кожну копієчку на цю мрію, нікуди не їздили протягом 10 років.

Півтора року ми терпіли ці гостювання, поки нам з чоловіком не набридло. І ось, з початку року ми почали культурно і м’яко відмовляти родичам, які так і норовлять приїхати до нас відпочити.

Під час карантину ми нормально відпочили від цих всіх гостей, але як тільки кордони відкрили – нас знову почали атакувати наші родичі. Вони почали скаржитися, що занадто дорого оплачувати курорти, тому просилися до нас.

Я почала відповідати: «Звичайно приїжджайте! Недалеко від нас є чудові і недорогі готелі. Зовсім недорогі. Я вам пришлю список, щоб ви змогли вибрати те, що вам підходить. »

І тут почалося. Нас почали поливати брудом і говорити, що ми з Сергієм «зажрались» в своїй Туреччині, навіть з родичами не хочемо спілкуватися. У багатьох відкрилося їхнє справжнє обличчя. Ми посварилися з багатьма родичами просто по телефону.

Якщо чесно, я навіть рада, що так сталося. Тепер з нами спілкуються тільки справжні друзі і нормальні родичі. Ті, кому ми потрібні не тільки для того, щоб було, де безкоштовно відпочити, зіпхнувши всі витрати на господарів житла.

Решта – хай ображаються і думають що завгодно – це їхні проблеми. Треба ж хоч трохи совісті мати і думати не тільки про себе, а й про інших.

Що думаєте?

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •