У нас з вами однакові номери телефону, різниця лишень в одній цифрі. Я без вагомої причини вас би не турбував, але на цей номер мені надсилали вкрай важливі повідомлення

— Я що, сама собі телефоную зараз? Як таке можливо? — подумала Світлана, коли глянула на екран свого телефону. — Це дуже цікаво. Що ж я у себе хочу — потрібно обов’язково дізнатися,- та провела пальцем по екрані.

— Доброго дня! — вона почула гарний чоловічий голос.

— Попрошу вас, не класти слухавки, а вислухати мене, будь ласка, – чоловік був дуже стурбований.

Це був її вихідний і саме зараз вона збиралась подивитись фільм разом зі своїм чоловіком, з яким вони прожили разом двадцять років в любові та повазі один до одного.

— Я слухаю вас, – сказала  жінка.

— Можливо ви помітили, але у нас з вами однакові номери телефону, тільки різниця в одній цифрі, у мене 093, а у вас 063, — почав говорити чоловік.

— Таке буває, – відповіла Світлана.

— Я б не дзвонив до вас без вагомої причини. Мій номер переплутали з вашим і випадково надіслали повідомлення вам, вони дуже важливі для мене, от я хотів попросити вас глянути, я впевнений, що вони точно повинні бути там.

— Що за повідомлення? – не розуміла Світлана.

– Це від моєї дружини, яка померла. Ми прожили з нею 10 років, я любов її так сильно як міг. А вона скоріш за все, мене ні, бо я ніколи не чув цих слів від неї. Якось я вирішив поговорити з нею, а вона мені усміхнувшися сказала: «Ну я ж вийшла за тебе заміж». І все.

Останнім часом вона була сама не своя, нічого не говорила, ніби мала якусь таємницю від мене. Згодом виявилось, що так і було. Місяців два тому, вона зібрала всі свої речі, та сказала, що йде від мене, бо більше не кохає, а дітей у нас немає, тому що її серце належить іншому. І покинула мене назавжди. Мене й цей світ. Потім я дізнався, що у неї були проблеми зі здоров’ям — вроджена вада серця. Тому й не охоче виходила заміж, бо жила, знаючи, що кожен день може стати для неї останнім. Поїхала вона жити до сестри в інше місто, а там й відійшла в інший світ.

Чоловік затих. Світлана слізно глянула на свого чоловіка, не промовивши ні слова.

— То ви подивитесь? – мовив чоловік.

— Так, вже дивлюсь, – Світлана відкрила вхідні повідомлення і завмерла від подиву.

— Я так сильно тебе кохаю! І завжди буду кохати, протягом всього свого життя й навіть тоді, коли мене не стане.

Світлана скопіювала повідомлення і відправила незнайомцю. У квартирі повисла тишина, кава вистигла, чоловік мовчав.

— Я не звернула жодної уваги на це повідомлення, тому що ти говориш мені слова кохання кожного дня,- промовила Світлана й ніжним поглядом подивилась на свого чоловіка.