Сільська наречена прийшла в інтелігентну сім’ю. Із життя

– А куди я можу покласти верхній одяг? – запитала Анастасія.

– Ти, як завжди! Коли навчишся нормально розмовляти? Взагалі-то правильно кажуть класти, а не покласти! – завжди дорікала свекруха невістці.

Насті уже не вистачало терпіння все це слухати, але чоловік завжди намагався згладити гострі кути у стосунках між матір’ю та дружиною.

– Мені вже це набридло. У мене навіть діти є, а та далі продовжує мене повчати.

Свекруха не зрозуміла, про що це говорить Настя, про які діти. Але тут в розмову одразу втрутився чоловік й сказав, що Настя ж в садку працює, а там багато дітей. А сама свекруха за професією коректор-редактор.

Настя їй не сподобалася ще з першої зустрічі. Вона просто шокована від того, як її розумний та інтелігентний син міг обрати собі в дружини таку селючку. Тим паче, що вона завжди знайомила його з гідними дівчатами.

– Мамо, де у нас гречка?

– Настю, краще звертайся до мене на ім’я, – сказала свекруха.

На цьому тижні в гості ще приїхала тітка Насті. Саме вона виховувала дівчинку, адже батьки її загинула, коли вона була взагалі маленька. Тітка приїхала з цілими сумками продуктів: консервації, домашнє молоко, сир. Тітка Насті якось промовила до свекрухи:

– Настя завжди говорить, що ти класна жінка, і я щоразу в цьому сама переконуюсь.

Сам чоловік дуже кохав Настю і допомагав їй у всьому. Матір його виховувала, як інтелігента, для якого робота вдома — це принизливо. Однак це йому не заважало змінити свою думку. Свекор також любив Настю, адже нарешті вона вирвала його з рук матері та змогла зробити нормального хлопця.

Свекруха ж завжди скаржилася на свою невістку колегам. Хоча потім вона сама картала себе за свій довгий язик, адже ніхто стільки не розповідає про життя власних дітей, як вона.

Після чергового робочого дня свекруха замислилася над тим, як живуть діти її колег. Одна знайома взагалі ще не одружена і не поспішає, стара діва. В іншої донька шукає принца на білому коні і ніяк не може знайти того єдиного, а в третьої син взагалі вже був тричі розлучений. З того часу вона вирішила не пхатися до дітей, нехай живуть, як знають. Вона ж не хоче зруйнувати сім’ю сина, а його вибір все одно вже не зміниш, прийшлося змиритися…

Ось минуло як п’ятнадцять років і Настя з чоловіком вирішили відзначити річницю, все-таки разом живуть вже чималий термін.

Свекруха з задоволенням спостерігала за таким закоханим сином, і Настею, хоча стільки вже часу пройшло. Всяке було за весь цей період, а вони зуміли зберегти своє кохання й подарували їй ще двійко прекрасних онуків.

Сидячи  за столом, свекруха промовила:

– Дочко, може ти нам, всім заспіваєш?

– Звичайно ж, я з радістю заспіваю, мамо!