Приїхав колишній чоловік до мене на роботу, вимагав повернути всі його подарунки…

Spread the love
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Сьогодні був скорочений робочий день, тому я одразу поїхала в квартиру. Вирішила забрати увесь дріб’язок, який залишився. Там ще мої обідки для волосся, шкарпетки, ремені. Ще у ванній кімнаті безліч моїх косметичних баночок, які я в поспіху не встигла забрати.

Думаю, може, то ще і подушку захопити чи сільничку взяти? Як же він переживе таке, там же не тільки скляна банка, а й сіль, на цілих 30 копійок! О це так пограбування, він ще точно такого не бачив.

Ну і не треба мені тієї сільниці, не буду йому завдавати психологічну травму. Цей «чоловік» прийшов вранці до мене на роботу і зіграв справжню виставу. Очі повні сліз, голос тремтить, руками розмахує, а сам жадає, щоб я повернула йому усі його дарунки.

Я, звичайно, знала, що він практична людина, ну дуже практична, але не хотіла вірити в те, що за цією практичністю ховається жахлива скупість та жадібність. Та й практичність його проявлялася в усіх дарунках: тостер, набір сковорідок або мультиварка. Звичайно, всі ці подарунки залишилися вдома. Я ж тоді і не знала, що йому віддавати, згадала лише про навушники, які він мені придбав на Новий рік за 45 гривень.

Як можна сперечатися з людиною, яка витратила майже годину на дорогу, в інший район міста, заради рожевих навушників за 45 гривень? Йому ж насправді взагалі не потрібні ці навушники, вони йому навіть до телефону не підходять, роз’єм зовсім інший.

Але ж треба було влаштувати це скандал, ще й на очах усіх моїх колег. Хоча це вже не так важливо, всім відомо про те, що ми подали документи на розлучення. Мій юрист зателефонував чоловікові і запропонував мирно розділити майно, але він ще не дав відповіді. Не знаю, що від нього чекати… Що найкумедніше — він взяв ці навушники, дбайливо змотав в клубочок і пішов.

Заявилася вранці до чоловіка зі списком того, що дарувала йому за весь цей час. Мені було байдуже на його подарунки, але я вирішила зіграти в гру за його правилами. Він витріщив на мене очі, а я швидко почала збирати речі. Той постояв декілька хвилин, а потім почав забирати від мене всі пакети, віддав навушники… тоді я просто зареготала в душі…

Але ні, коханий, ти думаєш, що я буду занадто горда і не стану принижуватись? І все станеться так, як ти бажаєш? Ні, ні, я цього не дозволю і заберу все, що належить мені. А навушники можеш собі забрати. В цій квартирі багато речей, у які я вклала свої кошти, значно більше, ніж ти.

Віддавай все те, що я купляла тобі. От та футболка — чудова ганчірка для підлоги.  Дриль і болгарка знадобляться татові. І гравер поверни, на Новий рік подарований, я ним вигравіюють твій портрет на асфальті, біля будинку. З написом «жмот» на лобі. О, ще згадала про електробритву, мені подруга розповідала, що нею чудово брити кошлатий трикотаж. Я для всіх цих речей знайду застосування…

От і вирвалася нарешті з квартири з пакетами речей. На дворі вже чекає таксі. Виходячи з квартири, я чула як він вже зателефонував матері і скаржився на мене. Мені від всього цього було огидно і смішно водночас. В слід він мені кричав, що я його обікрала і він напише заяву, напевно, матір підкинула ідею…

Так і чекаю вже цієї заяви, всі чеки в мене, виписки з банку… Мені вже просто цікаво, що буде далі. Чи зможе ця людина ще сильніше впасти в моїх очах.

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •