В ту ніч я зовсім не могла заснути, весь час думала про свою невістку. А вона спала в сусідній кімнаті

Spread the love
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Я не люблю скаржитися на життя, але зараз відчуваю якусь важкість на душі. Хочу розповісти вам свою історію, можливо, стане легше і я почну жити далі. Я розумію, що зараз дуже потрібна онукові та сину.

В мене в голові весь цей час лише одне запитання: як вона могла залишити свою рідну дитину?

Я б не змогла носити під серцем дев’ять місяців малюка, а потім залишити через те, що він з недугою. Мій син одружився вже дорослим чоловіком — у 39 років.  А обрав він собі в дружини також зрілу жінку, на той час Тані було вже 36. Ми відсвяткували їхнє одруження в дружньому сімейному колі, а ще через два роки Таня завагітніла.

Це її перша вагітність, тому ми всі дуже хвилювалися. Син піклувався про свою Таню та супроводжував навіть під час пологів. Лікарі повідомили, що хлопчик хворий і це захворювання буде супроводжувати його все життя.

Тоді ми були шоковані цією новиною, а Тетяна замкнулася в собі. В день виписки невістка повідомила, що відмовляється від малюка, бо не хоче виховувати хвору дитину. Я намагалася з нею поговорити, але її було не переконати.

Тоді почала говорити з сином. Намагалася донести, що це рідна його частинка, єдиний син, про якого він так довго мріяв.

Невже він залишить його? Яке життя його чекає без любові і турботи? Тим більше діти приносять лише радість своїм батькам.

Я тоді не спала всю ніч, а всі мої думки були поряд з внуком. Я ще думала, що невістка прийняла спонтанне рішення і ми зможемо її переконати. Ми з сином вирішили, що забираємо малюка. І тоді нам Таня влаштувала справжній скандал.

Вона сказала, що не буде виховувати цю дитину. Ми не брали її слів до уваги, а просто забрали хлопчика додому. Невістка взагалі не підходила до маленького Іванка. А потім зібрала речі та пішла.

Ми були шоковані, але ні разу не пожаліли про своє рішення. Роману зараз дуже важко, а я намагаюся підтримати його та у всьому допомагаю.Так і живемо втрьох: я, син та онук!

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •