Рідні мої, я вас люблю, і онуків дуже люблю, але сидіти з ними не буду!

Я вже не могла дочекатися останнього дня на роботі перед пенсією. Чекала я цього моменту останній рік так точно! У мене було багато планів: виїхати на відпочинок за кордон (хоча б раз в житті), поїхати до подруги, яку не бачила 20 років і просто насолодитися життям.

І ось, настав цей день! Я пішла здавати всі необхідні документи в пенсійний фонд. Відстоявши чергу, я таки потрапила куди мені було потрібно. Коли я вийшла з цього пекельного приміщення, я відчула смак справжньої свободи. Ні, я не жартую, бо 35 років я ішачила в поті чола! А тепер, можу спокійно відпочити.

Діти у мене вже дорослі, свої власні сім’ї будують. Гроші у мене були, тому що тітка залишила свою квартиру, та й від чоловіка залишилася трикімнатна квартира. Одну з квартир я здавала і на ці гроші вдалося вивчити обох дітей.

Тепер, весь час і кошти я можу витратити на себе. Навіть уже турагенство собі пригледіла. Треба буде туди піти і довідатися про ціни на путівки. А ще треба в паспортний стіл, там вже закордонний паспорт повинні зробити. З такими думками я і відправилася додому.

Тільки ось мої щасливі фантазії перервав дзвінок дочки. Тамара зателефонувала, щоб запитати, коли я зможу забрати до себе внучку. Бо за садок платити дорого, та й навіщо, коли є безкоштовна бабуся? Загалом, Тамара навіть не дала мені слово сказати, просто повідомила, що завтра в 7 вони будуть у мене.

Через годину, з такою ж розмовою мені подзвонив син. Я просто сказала, що буду чекати його завтра вранці, сама ж розвернулася і пішла в турагенство. Мені стало прикро від того, що мене вони навіть не запитали, чи хочу я … Просто поставили перед фактом. Я ж бабуся, я повинна … А я все життя всім повинна, може хоча б на пенсії дасте мені відпочити?

Коли вранці діти побачили мене з валізами в коридорі, вони нічого не зрозуміли. Я ж сказала:

– Діти, я вас дуже люблю. І онуків своїх люблю, але сидіти я з ними не буду. У мене заслужений відпочинок і квитки в Аргентину. Я вам дала все, що могла, тепер ваша черга розбиратися зі своїми дітьми. І повірте, краще заплатити гроші і відправити дітей в садок, нехай вчаться з іншими дітьми. Вибачте, але мені здається, я заслужила цей відпочинок.

Вони звичайно на мене образилися, але я думаю, що колись вони мене зрозуміють.