6 років як мама на пенсії і моє життя перетворилося на пекло. Історія з сімейного життя
Багато людей чекають літо заради поїздок у відпустку, теплої погоди, моря, сонця і ще чого-небудь. А я чекаю літо тому, що тоді моя мама їде на весь сезон на дачу і я, нарешті можу спокійно зітхнути. У народі прийнято вважати, що теща зятеві не дає життя, а в мене чоловік ходить як цар, весь улюблений моєю матусею, а я відчуваю себе пасербицею. Моя мама не монстр, звичайно, і вона не завжди так мені докучала. Почалося все з того моменту, коли шість років тому моя мама вийшла на пенсію. І ось з тих пір мені немає життя.
Мамі дуже нудно вдома, все життя вона пропрацювала майстром на заводі і у неї виробилася звичка усіма командувати. Так ось влітку мама на весь сезон їде на дачу, а взимку сидить вдома і всіляко мені «допомагає». Якщо я прибираю, то вона ходить слідом і каже, що я це роблю неправильно. Після того як я помию посуд, мама кидається після мене переполоскати тарілки.
Щовечора вона влазить в процес виховання сина. А якщо Богдан принесе погану оцінку з школи так це відразу ж моя вина. А сама феєрія починається, коли до мене приходять подруги: моя улюблена матуся готує свій фірмовий пиріг і починає свою розповідь про те, що якби не вона, то ми всі з голоду померли б.
Синові теж часом дістається від бабусі, часті докори в стилі «весь в матір». Якби ви знали, як дико це дратує. Кожна зима для мене подібна тортурам. Я вже готова забігти кудись. Пропонувала чоловікові з’їхати на квартиру. Чоловік рахує не раціональним витрачати великі гроші на винаймання житла, коли є трикімнатна квартира. І взагалі він заявив, що якби я менше огризалася, то мама мене б і не чіпала.
Після чергового скандалу я запропонувала розміняти квартиру, щоб тихо і мирно роз’їхатися і не псувати життя одне одному. Мама відповіла категоричною відмовою. Я вже на межі нервового зриву. Подруга порадила записатися до психотерапевта. На сеансі ми пропрацювали дитячо-батьківські сценарії, попрацювали з травмами з дитинства.
Цілий день на роботі я читала розумних психологів і все одно йшла додому як на страту. Я з усіх сил намагалася триматися і не реагувати на мамині докори і повчання. Мене вистачило рівно на три дні. Вибух стався, коли моя матуся зайшла до мене в ванну і сказала, що я неправильно мию голову. Ви уявляєте, я тридцять вісім років неправильно мила голову!
Я не знаю, що мені робити з нею. Як поговорити з мамою і пояснити, що я вже виросла і не потребую «допомоги» такого роду? Нареченого їй може знайти, щоб вона від мене відвернулася? Як вважаєте, чи допоможе? Може, є у кого-небудь такі мами, як моя, як ви справляєтеся з їх «допомогою»?