Я по-справжньому розцвіла в 55 років, відчувши, що життя тільки починається

Spread the love

Цю історію в своєму акаунті Соцмережі розповіла одна з користувачок. І вона вмить знайшла відгук серед сотень читачів. Все тому, що розповідь цієї жінки багатьом нагадає їх власний уклад життя. Адже як заведено у жінок з пострадянського простору: є діти, чоловік, робота, будинок – і весь час йде на них. На себе ні сил, ні часу просто не залишається. Однак наша сьогоднішня героїня довела – в 55 років можна і потрібно бути щасливою. Варто цього лише захотіти і не боятися змін.

«Мої діти завжди довіряли мені. У мене їх троє: два хлопчика і дочка. Останнього сина я народила в 37 років з великою різницею зі старшими дітьми.

Природно, все життя працювала, але на себе якось мало витрачалася – більше для дітей та в будинок, для затишку. Нікуди не їздила, ніде не була … а хотілося …

До заміжжя я завжди у відпустку кудись їхала … І чоловік начебто за всіма мірками був непоганий: не пив, не курив, все в будинок … але мудак. Коли мені виповнилося 55, діти вже всі встали на свої ноги, і я зрозуміла, що не хочу більше так жити … У чоловіка дороге хобі – полювання: три породистих гончаки, багато різної зброї, намети-рації, а я не можу собі кішку вдома дозволити, чоловік їх не любить … І багато чого він не любить з того, що я люблю.

У вересні (це було 6 років тому) я вийшла на пенсію (але продовжую працювати там же і тепер) і відразу запропонувала йому розлучитися, з однією умовою – я дарую йому свою трьох-кімнатну квартиру, залишаю йому гараж, машину, дачу, все в домі і всіх його собак зі зброєю в обмін на двох-кімнатну квартиру для мене … Він погодився, так як на той час відносини вже майже зникли, дітей вдома не було, а особисто для нього мені нічого вже не хотілося робити …

І ось в листопаді я переїхала в свою двушку … З одним чемоданом … в порожні стіни … Я так була щаслива! Почала поступово робити ремонт: сантехніку поміняла, вікна, двері і так далі …

У розлученні ми вже 6 років, і тепер я щороку їжджу на море, ходжу на концерти, їжджу на різні екскурсії в інші міста. Я завела собі двох кішок-сфінксів. Я прекрасно ладжу зі своїми дітьми. У мене зараз такий спокій в душі, я думаю, що настав найкомфортніший період в моєму житті і я нічого не хочу міняти. Я не хочу більше заміж – я була там 33 роки …

Мені у вересні буде 61 рік. Історія ця – справжня, і я сподіваюся померти не завтра … “».

Автор: Лілія Ахремчик