Літній чоловік, років 60, разом з сином, 25 років зайшли у переповнений вагон. На диво, хлопець поводився, як дитина.

Літній чоловік, років 60, разом з сином, 25 років зайшли у переповнений вагон. На диво, вони двоє виглядали досить щасливими та коли присіли біля молодої пари обговорювали вигляд поїзда та сидіння. Потім син повільно відкрив вікно і відчуваючи як повітря проходить повз його руку задоволено поглянув на батька.

Через декілька хвилин син сказав: «Тату, а я й ніколи не думав, що, коли ми їдемо, то дерева ось так минають нас, мов йдуть назад!». Тато усміхнувся й кивнув. Молода пара була здивована тим, що дорослий чоловік говорить та поводиться, як дитина.

РЕКЛАМА

– Тату, тату! Швидше поглянь, це ж зайчик! Біля того лісу! Який же він гарний! – продовжував захоплено говорити син. – Ой, а це річка.., вона, мов сходить з небом. Хіба це не неймовірно?

Пара продовжувала приголомшено дивитися на те, що відбувається, а старий чоловік щасливо посміхатися поглядаючи на сина.

– Тату, це ж дощ! Який він! – хлопець відкрив вікно та протягнув руку під дощ. – Вода торкається мене! Тату!

Пара спостерігаючи за тим, що відбувається й бажаючи допомогти звернулася до літнього чоловіка : “Можливо, вам варто звернутися до лікарів, на консультацію та попросити у них поради?»

– Ох, ми тільки з лікарні. Так, синку? Сьогодні він вперше побачив цей світ! – відповів чоловік.

Ми не можемо судити людей не знаючи те, що довелося їм пройти та пережити й що вони відчували. Потрібно бути добрішими та толерантнішими один з одним.

На диво, вони двоє виглядали досить щасливими та коли присіли біля молодої пари обговорювали вигляд поїзда та сидіння. Потім син повільно відкрив вікно і відчуваючи як повітря проходить повз його руку задоволено поглянув на батька.

Через декілька хвилин син сказав: «Тату, а я й ніколи не думав, що, коли ми їдемо, то дерева ось так минають нас, мов йдуть назад!». Тато усміхнувся й кивнув. Молода пара була здивована тим, що дорослий чоловік говорить та поводиться, як дитина.

– Тату, тату! Швидше поглянь, це ж зайчик! Біля того лісу! Який же він гарний! – продовжував захоплено говорити син. – Ой, а це річка.., вона, мов сходить з небом. Хіба це не неймовірно?

Пара продовжувала приголомшено дивитися на те, що відбувається, а старий чоловік щасливо посміхатися поглядаючи на сина.

– Тату, це ж дощ! Який він! – хлопець відкрив вікно та протягнув руку під дощ. – Вода торкається мене! Тату!

Пара спостерігаючи за тим, що відбувається й бажаючи допомогти звернулася до літнього чоловіка : “Можливо, вам варто звернутися до лікарів, на консультацію та попросити у них поради?»

– Ох, ми тільки з лікарні. Так, синку? Сьогодні він вперше побачив цей світ! – відповів чоловік.

Ми не можемо судити людей не знаючи те, що довелося їм пройти та пережити й що вони відчували. Потрібно бути добрішими та толерантнішими один з одним.