Це повинен прочитати кожен! Лист Умберто Еко своєму онукові «Тренуй пам’ять»
Видатний італійський письменник Умберто Еко (1932 – 2016) досить пізно почав свою літературну кар’єру: його дебютний роман «Ім’я троянди», який приніс йому всесвітню славу і визнання, був опублікований, коли автору виповнилося 48 років і кілька років перебував у списку бестселерів.
Бестселерами стали і наступні романи – «Маятник Фуко», «Острів напередодні», «Баудоліно», «Празький цвинтар». Еко викладав в різних університетах світу: Оксфорді, Гарварді, Єлі, Колумбійському університеті. Він виступав з лекціями і вів семінари також в університетах Радянського союзу і Росії, Тунісу, Чехословаччини, Швейцарії, Швеції, Польщі, Японії.
Сьомий роман письменника «Нульовий номер» був виданий в 2015 році в день його 84-го народження, за рік до смерті. Зі смертю Умберто Еко завершилася ціла епоха. А його роботи остаточно переходять в розряд класики і стають надбанням історії літератури.
Умберто Еко написав цей лист своєму онукові-школяреві. Обов’язково прочитайте його, якщо у вас є діти, які народилися в епоху інтернету і поняття не мають, як ми обходилися без всесвітньої мережі раніше. Втім, корисно прочитати і тим дорослим, які вже не можуть уявити життя без інтернету:
Мій дорогий онук,
я не хотів би, щоб цей різдвяний лист був надто повчальним, в дусі Де Амічіса (Едмондо де Амічис – італійський письменник), і проповідував би любов до наших ближніх, батьківщини, людства і подібних речей. Ти не став би до цього прислухатися (ти вже дорослий, а я занадто старий), так як система цінностей настільки змінилася, що мої рекомендації можуть виявитися недоречними.
Я хочу дати тільки одну пораду, яка може стати в нагоді тобі вже зараз, коли ти користуєшся своїм планшетом. Я не стану давати тобі пораду не займатися цим зі страху здатися дурним старим. Я ж і сам ним користуюся.
Я б хотів поговорити з тобою про хворобу, яка вразила твоє і попереднє покоління, яке вже вчиться в університетах. Я говорю про втрату пам’яті.
Це правда, що якщо ти захочеш дізнатися, хто такий Карл Великий або де знаходиться Куала-Лумпур, то ти зможеш натиснути на кнопку і негайно дізнатися все з інтернету. Роби це, коли тобі потрібно, але, отримавши інформацію, старайся запам’ятати її зміст, щоб не шукати вдруге, коли ці знання тобі знадобляться в школі, наприклад. Погано те, що розуміння того, що комп’ютер може в будь-який момент відповісти на твоє запитання, відбиває у тебе бажання запам’ятовувати інформацію. Цьому явищу можна навести таке порівняння: дізнавшись, що з однієї вулиці до іншої можна дістатися на автобусі або метро, що дуже зручно в разі поспіху, людина вирішує, що у нього більше немає необхідності ходити пішки.
Але якщо ти перестанеш ходити, то перетворишся на людину, вимушену пересуватися в інвалідному візку.
О, я знаю, що ти займаєшся спортом і вмієш керувати своїм тілом, але повернемося до твого мозку.
Пам’ять подібна до м’язів твоїх ніг. Якщо ти її перестанеш тренувати, то вона стане в’ялою, і ти перетворишся в ідіота. Крім того, всі ми в старості ризикуємо захворіти хворобою Альцгеймера, і один із способів уникнути цієї неприємності полягає в постійних вправах для нашої пам’яті.
Ось в чому полягає мій рецепт. Щоранку вивчай якийсь короткий вірш, як змушували нас робити в дитинстві. Можна влаштовувати змагання з друзями на кращу пам’ять. Якщо тобі не подобається поезія, то ти можеш запам’ятовувати склад футбольних команд, але ти повинен знати гравців не тільки команди Римського клубу, але і гравців інших команд, а також їх колишні склади (уяви, що я пам’ятаю імена гравців Туринського клубу, що були на борту літака, що зазнав аварії на пагорбі Суперга: Паоло Бачигалупі, Балларін, Мароз і так далі). Змагатися в тому, хто краще пам’ятає зміст прочитаних книг: чи пам’ятають твої друзі імена слуг трьох мушкетерів і д’Артаньяна (Грімо, Базен, мушкетони і Планше) … А якщо ти не хочеш читати «Трьох мушкетерів» (хоч ти не знаєш, що при цьому втрачаєш), то виконай подібну гру з тієї книжкою, яку ти прочитав.
Це здається грою, так це й є гра, але ти побачиш, як твоя голова наповниться персонажами, історіями і самими різними спогадами. Ти запитаєш, чому колись комп’ютер називали електронним мозком. Це тому, що він був задуманий по моделі твого (нашого) мозку, але у людського мозку більше зв’язків, ніж у комп’ютера.
Мозок – це такий комп’ютер, який завжди з тобою, його можливості розширюються в результаті вправ, твій же настільний комп’ютер після тривалого використання втрачає швидкість і через кілька років вимагає заміни. А твій мозок може прослужити тобі до 90 років, і в 90 років, якщо ти будеш його тренувати, ти будеш пам’ятати більше, ніж пам’ятаєш зараз. Він до того ж безкоштовний.
Потім є ще історична пам’ять, яка не пов’язана з фактами твого життя або з тим, що ти прочитав. Вона зберігає ті події, які трапилися до твого народження.
Сьогодні, якщо ти вирушаєш в кінотеатр, ти повинен прийти до початку фільму. Коли фільм починається, то тебе ніби весь час ведуть за руку, пояснюючи, що відбувається. В мої часи можна було увійти в кінотеатр в будь-який момент, навіть в середині фільму. Безліч подій траплялося до твого приходу, і доводилося домислювати те, що відбувалося раніше. Коли фільм починався спочатку, можна було побачити, чи правильна твоя реконструкція. Якщо фільм подобався, то можна було залишитися і подивитися його ще раз. Життя нагадує перегляд фільму в мої часи. Ми народжуємося в момент, коли вже, за сотні тисяч років, відбулося безліч подій, і важливо зрозуміти, що ж сталося до нашого народження. Це потрібно для того, щоб краще зрозуміти, чому сьогодні відбувається стільки нових подій.
Сьогодні школі (крім твого власного кола читання) слід було б навчити тебе запам’ятовувати те, що трапилося до твого народження, але їй це погано вдається. Різні опитування показують, що сьогоднішня молодь, навіть і університетська, народжена в 1990 році, не знає, а, може бути, не хоче знати про те, що відбувалося в 1980 році, вже не кажучи про те, що було 50 років тому. Статистика говорить, що коли молодих людей запитують, хто такий Альдо Моро, то вони відповідають, що він очолював «Червоні бригади», але ж він був убитий членами цієї підпільної ліворадикальної організації.
Діяльність «Червоних бригад» для багатьох залишається таємницею, але ж вони були присутні на політичній сцені всього лише 30 років тому. Я народився в 1932 році, через 10 років після приходу фашистів до влади, але я знав, хто був прем’єр-міністром за часів маршу на Рим. Може бути, у фашистській школі мені розповіли про нього, щоб пояснити, яким дурним і поганим був цей міністр, зміщений фашистами. Нехай так, але я знав про це. Але залишимо осторонь школу. Сьогоднішня молодь не знає артисток кіно двадцятирічної давності, а я знав, хто така Франческа Бертини, що знімалася в німому кіно за 20 років до мого народження. Може бути, так було, тому що я гортав старі журнали, звалені в коморі нашого будинку. Я і тобі пропоную перегортати старі журнали, тому що це допомагає зрозуміти те, що відбувалося до твого народження.
Але чому так важливо знати про події далекого минулого? Тому що часто подібні знання допомагають зрозуміти хід сьогоднішніх подій і в будь-якому випадку, як знання складу футбольних команд, допомагають збагатити нашу пам’ять.
Врахуй, що ти можеш тренувати свою пам’ять не тільки за допомогою книг і журналів, а й за допомогою інтернету. Він придатний не тільки для того, щоб базікати з твоїми друзями, а й для вивчення світової історії. Хто такі хетти і камізари? Як називалися три корабля Колумба? Коли вимерли динозаври? Чи був штурвал на Ноєвому ковчезі? Як називався предок бика? Сто років тому водилося більше тигрів, ніж зараз? Що ти знаєш про імперію Малі? Хто розповів про неї? Хто був другим татом в історії? Коли був створений Міккі Маус?
Я міг би продовжувати задавати питання до безкінечності, і вони стали б прекрасними темами для дослідження. Все це треба пам’ятати. Настане день, і ти постарієш, але ти будеш відчувати, що прожив тисячу життів, як якщо б ти брав участь в битві при Ватерлоо, був присутній при вбивстві Юлія Цезаря, побував в тому місці, де Бертольд Шварц, змішуючи в ступці різні речовини в спробі отримати золото, випадково винайшов порох і злетів у повітря (і так йому і треба!). А інші твої друзі, які не прагнуть збагатити свою пам’ять, проживуть тільки одне власне життя, монотонне і позбавлене великих емоцій.
Отже, збагачують свою пам’ять і завтра вивчи на пам’ять «La Vispa Teresa» (один з найвідоміших дитячих віршиів в Італії).
– Умберто Еко