Лейла Денмарк: жінка, яка врятувала світ від коклюшу, рятуючи власну дочку

Лейла Денмарк була без перебільшення великою людиною. Хтось вважав її ідеалісткою, трудоголіком і навіть надмірно тривожною людиною. Але її внесок в медицину складно переоцінити.

Лейла народилася в звичайній родині, де було 12 дітей. Малюків вона любила ще з дитинства. Тому і пішла вчитися на педагога.

Але зміни прийшли раптово. Її нареченого Джона Денмарк, відправили працювати в Індонезію. Можливості виїхати з ним не було, тому дівчина зважилася вступити до медичного коледжу, передбачивши, що лікарі потрібні і в Індонезії.

До слова, вона була єдиною дівчиною на курсі.

Кар’єра педіатра склалася чудово. І через кілька років після переїзду в іншу країну Лейла народила дочку. Але через 2 роки сім’ю Денмарк, як і багатьох інших, спіткало нещастя.

У штаті Джорджія, де вони тоді жили, почалася епідемія коклюшу. При цьому Лейла встигала доглядати за хворою донькою, оглядати і лікувати інших дітей, а також займатися науковою діяльністю. Яка принесла свої плоди.

У співдружності з декількома вченими педіатру вдалося створити вакцину від коклюшу, і скоро всім хворим дітям стало набагато краще. За це Денмарк отримала премію Фішера.

За весь час своєї лікарської діяльності жінка написала всього дві книги, хоча її досвіду могло б цілком вистачити на десяток видань. Але відданість улюбленій роботі і волонтерство забирали весь час.

Але і цих двох книг вистачило, щоб читачі могли отримати важливу інформацію. Хоча іноді і досить несподівану. Наприклад, про те, що маленьким дітям корисно плакати – це розвиває легені.

А ще вона один з перших педіатрів, який стверджував про шкоду пасивного куріння для дітей, і про те, що після їжі ні дорослим, ні дітям не варто пити нічого, крім води.

Сама Денмарк не вживала цукор, і вважала, що його цілком достатньо в фруктах і овочах. І навіть коли їй піднесли торт на честь дня народження у віці 100 +, вона від душі подякувала, але віддала його назад, відмовившись навіть від шматочка.

Своїм принципам Лейла завжди слідувала неухильно. А ще жила душа в душу зі своїм чоловіком, і дуже любила роботу. І пішла на пенсію тільки в 103 роки,  тому що з’явилися серйозні проблеми із зором.