За лаштунками дитячого садочка! Вихователька чесно розповіла всю правду…
Працювати з дітьми, особливо з маленькими, зможе не кожен. Витримка, терпіння, залізні нерви та любов – найперші риси вихователів, а якщо тебе чіпають за руки й щохвилинно турбують 23-30 дітей, то заспокійливі точно знадобляться.
Хоча досвідчені вихователі обходяться і без них. Як? Ми поділимося історією жінки, яка випадково потрапила до дитячого садочка на роботу. Як змінилося її життя – читайте далі.
Мені треба було влаштувати свою дочку до садочка
На місце в яслах для дочки мені треба було чекати в черзі ще декілька років, а сидіти вдома я вже не могла. Під час чергової прогулянки я зайшла до новозбудованого садочка в нашому дворі й попросила взяти мене на роботу хоч ким-небудь, а дитину записати в ясла. Після мого прохання у нас із завідувачкою був такий діалог:
– У вас яка освіта?
– Я, взагалі, піаром займаюся…
– Приходьте, будете помічником вихователя.
Я погодилася, влаштувала дитину і чесно відпрацювала 1,5 роки. Потім вирішила попрощатися, але не встигла – мене до себе запросила завідувачка і запитала, чи не хочу я стати вихователем. Я подумала собі: а може, варто ще затриматися? Донечка ще маленька, може часто хворіти та краще мені поки залишитися в садку… Йшов 3-й рік школи моєї дочки. Але про все по черзі.
Як виховують вихователів
Завідувачка наша досить сувора, не цурається штрафів та покарань. Інші садочки дещо більш ліберальні: забрали дітей швидше від зазначеного часу – можна йти додому. В нас такого немає, мусимо чекати завершення робочого дня до 18:00. Отака дисципліна.
Тебе щохвилинно можуть перевіряти: чи все добре в групі, чи вся документація на місці, як ти проводиш заняття і чи дотримуєшся режиму. Навіть на прогулянках – контроль. Цікаві батьки заглядають з вікон та навіть можуть зняти тебе на стільниковий телефон.
Діти – такі різні
В садку мимоволі стаєш свідком людських і сімейних драм. Діти бувають такі різні: одні – розпещені й чванливі, ніби в садочку всі їм щось винні. Як заявила мені мама однієї дівчинки, «ви мусите їх виховувати, це ваша робота». А де ваша робота, батьки? Дитина приходить зі звичного домашнього середовища до садка, налаштувати її на взаємодію зі старшими наставниками треба вам, батьки.
А з іншого боку… якось до мене прийшов хлопчик з настільки охриплим голосом, що я злякалась. Розпитала дитину, що сталося, і малюк відповів: «Вчора тато з мамою сильно сварилися, а я так сильно плакав». Мені забракло слів. Я підтримала і розрадила цю дитину, як могла.
Як проходить мій день
Безсумнівний плюс моєї роботи – змінний графік. Дитячий садок працює 5 днів на тиждень з 08:00 до 18:00, але вихователі змінюють одне одного. Якщо сьогодні я працюю з ранку і до обіду, то завтра буду працювати ввечері. Протягом дня я годую, одягаю, гуляю з дітьми, мию їх, граю, проводжу заняття з ліплення, малювання, фізкультури, музики, елементарної математики.
Зазвичай діти захоплюються чимось на 15-20 хвилин, потім їм стає нудно, і треба змінювати вид діяльності. Педагог сам вирішує, чим займатися з групою, але все мусить бути в рамках стандарту. Іноді ми придумуємо незвичайні розваги – робимо досліди, разом ставимо сценки. Садок зачиняється о 18:00, але іноді вихователям приходиться затримуватися, поки батьки не заберуть усіх дітей додому.
Ми можемо отримати зауваження за будь-яку невідповідність вимогам
Робота вихователя – чітко регламентована, не думайте, що нас не штрафують чи не роблять нам зауваження. Навіть премію чи зарплати можуть скоротити. Окрім виховання малечі, ми мусимо:
постійно поновлювати інформацію на стенді, щоб тримати батьків в курсі всіх новин у садочку;
вести документацію та заповнювати журнали;
відповідно проводити всі заняття;
слідкувати за наявністю квитанцій про оплату батьків за садочок;
за спізнення;
якщо покинув робоче місце на 10-15 хвилин швидше;
за невідповідний одяг.
Тиха година не для всіх
Поки діти сплять – вихователі теж працюють. Ми шукаємо роздаткові матеріали, вирізаємо, клеїмо, готуємо групу до наступного заняття, нишпоримо в Інтернеті й вишукуємо дітям цікавинки. Робота кипить безупинно.
Маленькі діти – маленькі біди
Дуже важко встежити на всіма: ти сама і 30 дітей. Колись в моїй групі був надзвичайно розумний хлопчик Василько. Чого тільки в тій вигадливій голівоньці не пропливало? Отож, той мудрагелик марив космічними кораблями та всім, що з ними пов’язано. Недалеко від садочка знаходилася кругла будівля – туди він і забрався. Вирішив втекти… і втік. Хлопчина дочекався, щоб його порахували після прогулянки, вичекав, коли охоронця не буде поруч і накивав п’ятами.
Через 5 хвилин ми здогадалися, що дитина зникала, але за Васильком вже й слід простив. Той преспокійно сів собі в маршрутку і поїхав до омріяного зорельота.
Ми викликали поліцію, кінологів з собаками, батьків з особистими речами – тварини швидко вийшли на слід втікача. А останній преспокійно гойдався на гойдалках у сусідньому дворі. А ми ще потім довго сміялися: на відео із камер спостережень малий то присідав, то перекочувався, то повз по землі, то ховався за кутами будинків. Справжній агент 007!
Труднощі взаємодії з батьками
Стосунки з батьками складаються по-різному. Я намагаюся бути серйозною, стриманою і заразом вимогливою. Деякі вихователі люблять тактику «напад». Наприклад, ситуація: дитина отримала травму. І педагог замість того, щоб зателефонувати й вибачитися, ввечері похмуро зустрічає батьків і звинувачує в тому, що вони не навчили дитину гарно поводитися, вона дуріла й отак завдала собі шкоди.
Я так не вмію, і ось приклад: у дівчинки були проблеми з підготовкою до письма. Ми з нею займалися, старанно виписували літери. І тут довгі вихідні. Я її татові ввічливо кажу: «Якщо вам не важко, потренуйтеся писати вдома, будь ласка, щоб не втратити навичку». Через пів години мене викликає завідувачка. Мама цієї дівчинки вирішила зателефонувати й поскаржитися, що я їх дочку вважаю «дурепою», тому що дала завдання на вихідні.
Що має вміти дитина перед дитячим садочком. Програма-мінімум
Самостійно одягатися. Хай неохайно, але могти одягнути светрик чи колготки.
Забути про підгузок і проситися на горщик.
Самостійно їсти, тримати ложку і виделку.
Не лізти на підвіконня.
Не битися, не кусатися, не розкидатися піском та іграшками.
Слухатися вихователів.
Вміти допомогти прибрати за собою іграшки.
З бандою сам на сам
Я досить швидко подружилася з малюками, і незабаром вони вже з радістю бігли обіймати мене вранці та розповідати останні новини. Діти заряджають позитивом, я люблю з ними гратися. Наприклад, коли ми «пригощаємо ляльку Даринку чаєм», вони можуть мільйон разів наливати мені чай, приносити його з якою-небудь гумовою булочкою. Вони щасливі, коли я його «п’ю», їм це взагалі не набридає.
Насправді вихователь з усією бандою – сам увесь день. Часто не вистачає нянечок. Можна місяцями працювати самому і ти повинна одночасно дітей після прогулянки переодягнути та вмити, накрити на стіл, взяти обід. А діти на місці не сидять: хто під ліжко сховається, хто вже взуття в унітазі топить, а з ними ще позайматися треба, навчити чогось.
Для дітей немає жодних покарань. Про таке слово в садочку не може бути й мови
Якщо дитина погано поводиться, то можна сказати: «Посидь на лавочці, відпочинь і подумай над своєю поведінкою». Якщо вона не спить та іншим не дає, її можуть «налякати»: відвести спати в іншу групу. А якщо дуріє за столом – розкидає їжу, кришить хліб на підлогу, то їй дадуть віник або швабру, щоб прибирала за собою.
І хоча вихователі, звичайно, бувають різні, я не зустрічала тих, хто б ображав дітей і бив, як іноді показують в новинах. Але в садочку деякі малюки вперше дізнаються, що таке заборони. Наприклад, моя напарниця не дозволяє малюкам брати іграшки, поки всі інші не закінчать їсти. Під час тихої години заборонено все, навіть книги. Якщо дитина не хоче спати, то вона мусить лежати із заплющеними очима.
Нервові моменти
Батьки за нами стежать – от на одну дитину одягнули годинник з прослуховуванням. Я не знала про це, а ось моя колега зрозуміла, що це за пристрій, і завбачливо знімала його з дитини й ховала в шафі.
Документацією треба займатися в неробочий час, бо за малюками не встигаєш стежити.
Я переживаю на кожній прогулянці: у нас є гірка, металеві каруселі і я боюся, що хтось впаде. Люди скажуть, що треба краще дивитися, але я стежу одночасно за 25 дітьми, а мами вдома за одним-двома заледве встигають. І все одно малюки встигають щось накоїти.
До садочка постійно приводять хворих дітей, адже батькам треба йти на роботу. Не зупиняє ні температура, ні блювота, ні навіть бронхіт.
Деякі діти намагаються втекти. Якось на прогулянці я двох хлопчиків встигла зупинити. Вони намагалися перелізти через паркан, щоб побігти в магазин. То потім мене одна мама висварила, що я куртку забруднила, поки їх витягувала. А я сивіла від однієї лише думки, що вони могли все-таки здійснити свій план.
Будь-яке необережне слово і дія (навіть якого не було) – і ти винен. Одна дівчинка сказала батькам, що її зачиняли в туалеті в садку. Хоча це неможливо, в садку туалети не зачиняються. Але все одно повірили дитині.
Що можуть дати батьки своєму малюкові
У сучасних батьків у голові одне – гроші. Їм легше увімкнути дитині мультики й купити телефон, щоб вона не крутилася під ногами й не діставала питаннями. А ми подумали: чому б не подарувати своєму малюку час? І вирішили частіше влаштовувати дні, коли батьки можуть взяти участь в наших заняттях: склеїти щось чи намалювати разом картину для бабусі. Дітей таке спільне проведення часу робить по-справжньому щасливими.