Подобаються мені люди, які не бояться старіти …

Подобаються мені люди, які не бояться старіти. Це розумниці і воїни. Без підтяжок, без ліпосакцій, зате з думкою в очах, з онуками, з конкретною справою в руках. Якщо людина зустрічає старість без істерик, значить, є щось за душею у людини.

Ще подобаються люди, навколо яких чисто. Чисто в будинку, чисто на прилеглій до будинку території, чисто на робочому місці. Якщо бачиш свинарник навколо, значить, у людей всередині також свинарник. Бруд в мізках і сморід в глибинах серця неминуче проявляться через купи порожніх пляшок навколо, гори фантиків, калюжі розлитих напоїв і написи на парканах. Подобаються люди, що можуть здивувати…

Думаєш: простий чоловік і до крайності звичайний. Навіть не цікаво. А він раптом з часом відкриває все нові і нові грані характеру, і видно, що багато у нього цих граней. Просто він не випинає все відразу і не красується без толку. Гарні ті, хто робить щось своїми руками і не тільки не боїться будь-якої роботи, але і любить її. Роботяги зазвичай – мовчуни.

Ґрунтовна людина не любить витрачати сили в розмовах. Він знає, що ніщо так не спустошує і не знесилює душу, як марна і безпредметна балаканина. Ще подобаються ті, хто багато книг прочитали не тому, що вчений ступінь вимагає, а тому, що душа книгу любить. Якщо ці люди мені подобаються, значить, вони є. Не може ж подобатися мені чи іншій людині те, чого немає в природі. Такі люди є!

Але їх не дуже багато, тому що те, чого дуже багато, завжди втрачає в ціні і перестає дивувати. Люди, які мені подобаються, є, хоча їх могло би бути і більше. Світ повинен стояти на чомусь, так ось він, можливо, на них і варто.

Протоієрей Андрій Ткачов