Ось, як я провчила лінивого чоловіка

Spread the love

Ми звичайна сім’я. Я касир. В якості додаткового підробітку займаюся поширенням косметики. А ось чоловік працювати не хоче. Чекає, що на нього все само якимсь дивним чином звалиться.

Пару раз нам хотіли допомогти родичі. Пропонували влаштувати чоловіка на роботу. Його вистачає лише на кілька днів. Постійно скаржиться, що щось не влаштовує. Але я все-таки люблю його, і не хочу кидати, тому вирішила трохи схитрувати.

В один з вечорів мій чоловік замість пошуку вакансії, вів чергову танкову битву в мережі. У той момент мені і прийшла в голову ця ідея. Я не люблю читати моралі і «пиляти» когось. Таким чином ми можемо лише посваритися.

Я стала діяти по-іншому. Він грав в танки, а я в той момент час від часу поглядала на годинник, всім своїм виглядом даючи зрозуміти, що кудись збираюся, проти ночі. Він це помітив.

– Марина, а ти власне куди збираєшся?

– На роботу йду. відповіла я

– Ти серйозно? На годинник дивилася? На яку роботи ти це збираєшся проти ночі? На трасі стояти, чи що? – скипів чоловік.

– Ну, може скоро і туди доведеться. Але поки тільки вантажницею. У магазині людей не вистачає. Ось і взяла підробіток невеликий.

Взяла з шафи робочу робу. Кинула її в пакет. Вийшла з квартири. І поїхала до батьків.

Чоловік мабуть вирішив, що я несерйозно, і тому в той вечір так і не подзвонив. Але дотерпів він лише до третьої години ночі. У той момент я вже глибоко заснула. Побачила, хто дзвонить. Включила ноутбук і знайшла ролик з шумом дороги. Алло, сказала я, перекрикуючи шум з колонки. Нічого не чую, говори голосніше.

– Ти що робиш?

– Фура приїхала з продуктами. Розвантажуємо. Не можу зараз розмовляти. Пізніше набери.

Повернулася вранці додому. Його вже нема. Увечері дізналася, що влаштувався на роботу. Вже майже півроку, як працює. Якщо в сім’ї панує любов, то навіть невеликого стусана часом досить, а якщо немає, то і танком не зрушити.