Життєва історія про те, що у деяких людей взагалі немає совісті

Я працюю начальником в невеликій фірмі. Нещодавно у нас помер молодий, дуже талановитий співробітник. Він прекрасно працював, був прекрасною людиною. У нього залишилася дружина і маленька дитина. Я спочатку трохи розгубилася, не знала, як краще вчинити в такій ситуації. Тому вирішила запитати поради у свого батька.

Він порадив мені заплатити зарплату, виписати премію і допомогти з похоронами. Всі співробітники фірми здали за власним бажанням ще гроші, щоб надати додаткову допомогу молодій вдові. Пройшли похорони. Даша – вдова, зі мною на похоронах не розмовляла, їй було не до мене. Але через пару днів вона приїхала на фірму за зарплатою і премією.

При цьому вона навіть не подякувала за допомогу, яку наша фірма надала їй. Адже саме фірма сплатила всі витрати на похорон її чоловіка. Я думала, що більше її ніколи не побачу. Але я дуже сильно помилялася. Даша прийшла у фірму з чеком через два  на вінки, які були куплені на похорон чоловіка. Гроші були невеликі, я вирішила через них не влаштовувати скандал, мовчки забрала чек, щоб пізніше здійснити оплату.

Через три дні до мене в кабінет заходить моя секретарка Наташа і питає: чи буду я здавати гроші на коляску для дитини Даші. Виявилося, що коли Даша приходивши минулого разу, попросила співробітників допомогти їй грошима для покупки коляски. Це було не дуже красиво з її боку. Адже наша фірма вже виплатила їй зарплату чоловіка і премію. Разом вийшла зовсім немаленька сума.

Через пару днів Даша подзвонила і попросила дати їй службову машину, щоб вона могла поїхати на дачу до своєї мами. Це був розпал робочого дня, і я ніяк не могла віддати їй машину. Тому і відмовила. Даша подзвонила мені через пару днів. Цього разу її нахабство перевершило всі очікування: вона зажадала, щоб я вирішила якось її проблему: вона залишилася одна з дитиною і у неї немає коштів для життя. Адже вона сидить в декреті з маленькою дитиною.

Мені вже набридла настирливість Даші і її нахабство. Тому в неї спитала:

– А ви не хочете сказати спасибі мені і іншим співробітникам за все, що ми вже зробили для вас?

– А за що це я повинна говорити вам спасибі? Ви зобов’язані були це зробити! Ви і зараз повинні мені допомогти!

Я не витримала і послала Дашу далеко і надовго. У мене пропало всяке бажання що-небудь робити для такої невдячної людини. У людини має ж бути хоч трохи совісті і подяки за допомогу у важкій ситуації.