Йду я одного разу з магазину, чую за рогом біля будинку свекруха з сусідкою розмовляє

Spread the love
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

З чоловіком я познайомилася коли мені було всього 17 років. Все так швидко закрутилося, що вже через рік ми вирішили одружитися. Чоловік мій приїхав у місто із села, а коли одружилися — запропонував поїхати жити до нього. Там і вакансія бібліотекаря для мене була. От я і погодилася.

А вже за декілька місяців я завагітніла. Чоловіка це взагалі не злякало, він був неймовірно щасливий, а ось його мати навпаки.

Склалося так, що я їй не сподобалася з самого початку. Просто я була дівчинка з міста, «міська фіфочка», як вона мене тоді назвала. А для сина вона хотіла підібрати кращу, на її думку, партію з місцевих.

Та коли ми переїхали, вона цього взагалі мені не показувала. Посміхалася і люб’язно говорила. А коли я завагітніла, почала всіляко «допомагати». Я була зовсім молодою і просто не знала, що люди можуть бути настільки підлими. Вона почала мені піч топити. Знаєте, велику таку, як у мультиках раніше показували. І казала мені на ній лежати, мовляв це допомагає при вагітності, та й онук буде здоровішим.

Я вірила кожному її слову. Правда від цих «теплових сеансів» у мене страшно болів живіт і спина. Я казала про це свекрусі, та вона розповідала мені казочки про те, що це внук так інтенсивно росте.

Одного разу, я поверталася з роботи і за рогом побачила як свекруха з сусідкою говорить: «Знаєш що я їй сказала робити? На печі гарячій лежати! Хай краще викидень буде, аніж вона дітей тут буде народжувати. Не треба вони мені. Я взагалі все тихо і акуратно зроблю, син її покине і на Танці одружиться!».

Звичайно, я не говорила їй, що чула цю розмову. Просто перестала лежати на печі і почала чоловіка вмовляти у місто переїхати. Там і мама моя з дитиною допомогла б, і будинок є, та і з роботою мені обіцяли допомогти. Чоловік звичайно не одразу погодився, питав навіщо тоді ми в село переїжджали, але все ж піддався на мої вмовляння і ми переїхали.

Народився у нас здоровий синочок. До свекрухи їздимо доволі рідко, просто часу немає. Звичайно, я не стала чоловікові розказувати про те, що чула. Не хочу сварити рідних людей, все одно вже нічого не зміниш.

А свекруха, до речі, змирилася з вибором сина і навіть радіє зустрічам з онуком.

Я просто уявляю, а якби ж я тоді це не почула? зараз би все було зовсім по-іншому. Ну і хіба не будеш тут вірити у янгола-охоронця? Врятував він і мене, і мою сім’ю.

А ви б розказали чоловікові про розмови свекрухи?

  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •