«Я таємно удочерила чужу дівчинку в пологовому будинку. Мою Оксанку записали як другу в двійні »

Коли я під вечір поступила з переймами в пологовий будинок, ми з чоловіком чекали на появу нашої четвертої дитини.

Тобто на той момент сім’я вже була «безнадійно багатодітною».

Другий і третій хлопчики у мене – близнюки, хоча в роду ні в мене, ні у чоловіка не було двійнят.

Тому за фактом моєї наступної вагітності головним сімейним питанням (з часткою гумору, звичайно) було: «А раптом знову двійня?».

Завдяки УЗД дізнатися, двійня чи ні – можна було вже на другому скринінгу. Але ні, четвертий «ніндзя» йшов поодинці.

Нарешті, все позаду … Мене поклали в платну одномісну палату, яку ми з чоловіком заздалегідь оплатили.

А через пару годин принесли мені мого хлопчика на годування.

Через кілька хвилин зайшла до мене в палату головний лікар і каже, потупивши погляд.

– У нас тут така ситуація …

– Вранці сьогодні жінка 18-річна народила дівчинку, написала відмовну, викликала таксі і поїхала з пологового будинку. Сама ледве ходить після пологів, але ні на хвилину зайву не захотіла залишатися в пологовому будинку. Істерія, довелося відпустити. А дівчинка така гарненька, здоровенька. А ви, як я знаю, дуже двійню хотіли.

– Я ось подумала … Може заберете дитину? А ми напишемо, що ви народили … Так не хочеться дитину в будинок малятка віддавати. Якк там життя для малятка? Сльози одні …. Звичайно, це незаконно, можна пройти офіційну процедуру удочеріння, але це – МІСЯЦІ, і не факт ще, що віддадуть. А весь цей час дитина буде в притулку. Шкода …

Я, чесно кажучи, була ошелешена …

З завідуючою, Любов’ю Степанівною, була добре знайома. Приємна жінка, добра дуже. Ми спілкувалися і поза стінами пологового будинку.

Тому, мабуть, вона і звернулася саме до мене з такою ось «слизькою» пропозицією. Але на кону життя і доля малятка … Рішення я прийняла майже моментально!

– А, – кажу, – була не була, – давайте. Досвід вирощування двійні є. Нам якраз п’ятої дитини не вистачає до рівного рахунку.

Жартома сказала, звичайно, але в кожному жарті, самі розумієте …

До слова, всі діти у мене – хлопчики, а чоловік так мріяв про доньку … Було це в лихі дев’яності, дітей тоді через не оформляли. Мою Оксанку просто записали як другу в двійні. А домашнім пояснила так, мовляв, буває, що на УЗД за першою дитиною другої не видно.

Тому рідні питань багато не задавали, дивувалися тільки, треба ж, два рази двійня.

Тільки чоловік був в курсі, і прийняв моє рішення «на ура». Найсмішніше, Оксанка на нього дуже схожа, така ж блакитноока і світловолоса.

Зараз діти виросли і ніхто навіть не підозрює, що Окся нам не рідна.

Так я і сама про це забуваю … Рідна! ☺