Віддала свого сина дочці і щаслива…
Всім привіт, мене звуть Олена, 53 роки. Моя історія трапилася 5 років тому.
Дочка, Таня, завагітніла, з зятем у них був довгий шлях до малюка, не виходило. Незліченна кількість походів до лікарів різної кваліфікації та досвіду, але успіху не було. Таня вже зневірилася, як сталося диво і ці, заповітні, дві смужки з`явилися на тесті. Всі були щасливі.
Почався період виношування і підготовки до пологів. Весь період давався Тані дуже важко. Перша вагітність, найсильніший токсикоз, чоловік часто виїжджав у відрядження. Періодично Таня жила у нас і ми їй теж допомагали в побуті.
Тут, щось пішло не так з моїм самопочуттям, млявість, сонливість. Похід до лікарів на плановий медогляд перевернув наш світ – я вагітна і це в моєму-то віці))
Але вирішили народжувати, ми не прихильники абортів, тим більше, що після підтримки вітамінами та іншими необхідними препаратами, моє самопочуття було чудовим і ми були щасливі з чоловіком, адже Таня у нас єдина дитина. Чекали сина.
Всю вагітність Таня спостерігалася в платній клініці. На моє становище і новину про братика, відреагувала холодно, просила зробити аборт, так як вже вік, але я була категорична.
Вона мене зустрічала з консультації, коли їй стало погано. Таню оглянула моя гінеколог і сказала, що у неї маловоддя і їй варто лягти в стаціонар, так як це небезпечно для дитини, Таня відмовилася, пославшись на висновок лікаря з платної клініки, де у неї все добре. Просто перша вагітність і брак досвіду. Сперечатися було марно.
День ікс у нас настав одномоментно, так співпало, що терміни вагітності були дуже близькі. Я народила природним шляхом, Таню оперували. Народжували в одному пологовому будинку. У лікарні з’ясувалося, що у неї і справді було маловоддя, малюк дуже постраждав, у Тані при операції відкрилася сильна кровотеча і її дивом врятували, але дітей вона більше мати не зможе.
На жаль, у малюка Тані цієї ж ночі зупинилося серце, пишу і плачу … таке горе …
Тут я і зрозуміла, що можу віддати їй сина. Таня просила вибачення, що говорила про аборт, ридала, що зможе відчути себе мамою. Малюк добре прийняв її груди.
Нашому Ромці вже 5 років, зовсім дорослий став, наша радість, наш скарб. Таня відмінна мама, а я щаслива бабуся.