Мені свекруха аліменти зі своєї пенсії приносить

Чоловік покрутився перед дзеркалом і сказав: «Ну, я пішов?». «Ну йди», – відповіла я. Так мій чоловік мене кинув з двома дітьми і пішов в чужу сім’ю.

Ми одружилися, коли були ще студентами. Через рік у нас сюрпризом народився син Олексій. Ми обидва взяли академвідпустку і вирішили десь влаштуватися, а потім заочно повернутися до навчання.

Я як вірна і любляча дружина, поїхала за чоловіком у пошуках кращого життя. За шість років наших поневірянь, ми змінили безліч знімних квартир і будинків, Женя ніяк не міг знайти хорошу роботу, щоб осісти.

Я підробляла як могла. І тут виявилося, що на підході другий сюрприз, я завагітніла другим сином.

Роз’їжджати з двома дітьми було б ще важче, а Олексію потрібно було йти в перший клас. Ми вирішили повернутися в рідне місто Жені і влаштуватися в свекрухи на перший час. Про продовження навчання в інституті тоді ми вже і не згадували.

Тамара Петрівна, мати Жені, на той час розлучилася з чоловіком, і вони розділили двокімнатну квартиру. Свекруха купила собі малесеньку однушку, а колишній чоловік взяв гроші і намагався вкласти в якийсь бізнес.

Ми вже вчотирьох, з новонародженим Дімою приїхали до Тамари Петрівни. Я дуже переживала, що ми її сильно обмежимо, але вона мене обняла і заспокоїла.

Щоранку мій чоловік йшов на пошуки роботи і знімного житла. Приходив пізно, злий і роздратований. Я тоді ще не здогадувалася, що він собі знайшов іншу сім’ю і там пропадав цілий день.

Повернувся колишній чоловік свекрухи, прогорів його бізнес, на дворі зима, а йому жити ніде. Жаліслива свекруха до себе в квартиру пустила. І стали ми жити як в казці про рукавичку, хіба, що бетонні стіни лопнути не можуть.

Я насідала на чоловіка, щоб квартиру зняти, в такій тісноті жити неможливо. І ось ми перевезли свої пожитки з знімного житла. Тут і відбулася ситуація, описана на початку. Чоловік заплатив господарці за перший місяць і пішов піклуватися про чужих дітей.

Тамара Петрівна була в шоці від такого вчинку сина, не раз з ним розмовляла, а він як глухий, йому все одно, там у нього любов. Я ламаю голову, як дітей утримувати, за квартиру платити.

Чоловік на розлучення подав, я перешкоджати не стала, розлучилися швидко. Тільки він офіційно не став працювати, аліментів немає. Стала мені «аліменти» зі своєї пенсії свекруха приносити.

Я чекаю, коли молодшого в ясла візьмуть. З ранку, поки діти сплять, домовилася біля кіоску і магазину, які у дворі, чистоту наводити, платили копійки, але дітей годувати треба. Взяла пару школярів з математики займатися, ще трохи грошей.

У під’їзді дві літні сусідки подружилися зі мною, то пиріжків занесуть, то овочами і ягодами з дачі пригостять. Сама дивуюся, як прожили. Потім Дімку в ясла взяли, я в цей же садок двірником влаштувалася. А колишній чоловік жодного разу дітям нічого не приніс.

Тамара Петрівна прийде до нас і плаче, що син такий підлий виявився. Там чужих дітей бавить, а своїх забув.

Я вже заміжня. Діти називають мого чоловіка татом, а він їх любить і піклується. Колишня свекруха до нас часто в гості приходить, діти бабусю чекають. А я просто люблю цю жінку, за її добре серце.

За матеріалами