Ех, такого мужика образила. Розумний, красень, та будь-хто б за щастя вважала

Казка закінчилася відразу після весілля.

– Вставай раніше чоловіка, сніданок йому приготуй та на роботу проводь, – твердили Оксанки мама і бабуся з дитинства.

Оксана перевернулася в теплому ліжку, чмокнула солодко сплячого чоловіка і важко зітхнула: вставати не хотілося зовсім. Шкода, звичайно, що медовий місяць вони проводять удома. Але нічого, може бути, в наступному році вдасться накопичити на море …

Згадавши дану собі перед весіллям обіцянку бути хорошою дружиною для Віті, Оксана важко піднялася з ліжка і відправилася на кухню готувати сніданок.

Насмажила тонких мереживних млинчиків, приготувала омлет з шинкою. Заварила чаю з м’ятою в пузатому помаранчевому чайничку, дістала з холодильника полуничне варення.

У спальні вимогливо дзвонив будильник. Раз, другий, третій … Віктор важко піднімався вранці.

– Вітя милий, вставай, на роботу запізнишся! – ласкаво потерлася вона носом об колючу щоку чоловіка. Вітя пробурчав щось сердите і відвернувся до стіни. Будильник задзвонив знову.

– Вітя, вставай! – вже вимогливо сказала Оксана і вийшла з кімнати.

Віктор зволив встати через двадцять хвилин – сніданок вже остигав.

– Чому ти мене не розбудила? – гаркнув він на Оксану, – Тепер точно спізнюся.

Окинувши поглядом сніданок, він скривився як від зубного болю, і промовивши «Ненавиджу яйця на сніданок», пішов у ванну, де голився і мив голову ще хвилин п’ятнадцять.

За час його відсутності Оксана встигла зварити швидку манну кашу. Заспаний, незадоволений Віктор скривився знову:

– Що ти мене годуєш дітсадівською їжею ?! Запам’ятай, я це не їм! Краще б одяглася пристойно, а то в халаті чоловіка зустрічаєш – ганьба!

Спішно покидавши в рот ніжні млинці, Віктор відбув на роботу, проклинаючи дружину на чому світ стоїть. Оксана, ковтаючи сльози, стояла біля вікна і спостерігала за від’їжджаючою машиною. Перечити чоловікові вона не сміла – адже бабуся вчила її, що чоловік завжди має рацію …

Оксана пішла від чоловіка лише через п’ятнадцять років. Та й як пішла – втекла під покривом ночі, поки п’яний Вітя, стомившись бити дружину на очах у переляканого сина, завалився спати.

Знання, дані бабусею, чомусь не працювали в Оксановій реальності – може бути, Оксана щось робила неправильно? В який уже раз вона задавала собі питання і не знаходила на нього відповіді.

Вона прийшла до мене вночі разом з сином і котом. На обличчі її наливався фіолетово-рожевий величезний синяк – слід руки чоловіка.

-Оксанка прожила у нас близько місяця, поки не знайшла нову роботу і знімне житло. За цей час я спілкувалася по телефону з родичами Віктора, які вимагають, щоб Оксанка повернулася назад:

– Ех, такого мужика образила! Розумник, красень, та будь-хто б за щастя вважала … Хай не дурить і повертається.

Сам Віктор не з’явився ні разу. Напевно, це на краще …

Мабуть не можна розпізнати тирана ще на стадії букетно-цукеркового періоду, чи не так?

За матеріалами