А навіщо мені однокімнатка, адже я вийду заміж, заведу дитини, а далі що?
Живу я вже дуже давно самостійно. Маю хорошу роботу і стабільний дохід. Навіть змогла купити непогану квартиру – досить простору. А навіщо мені одиничка, адже я вийду заміж, заведу дитини, а далі що? Не тулитися ж усім скопом в одній кімнаті?
До речі, таку ідею мені підказала моя начальниця, коли я з нею поділилася бажанням придбати собі квартиру. Вона і підказала хороший варіант: її друзі вирішили перебратися в іншу країну і продавали своє житло за непоганою ціною з деякими меблями і технікою. Ось так у мене з’явилася своя квартира, яка виявилася дуже затишною.
Мені дуже сподобалися просторі кімнати, величезний балкон і лоджія з утепленням. Просто мрія!
Коли я йшла додому з роботи, то регулярно зустрічалася з блакитноокою дівчинкою. Одного разу я з нею познайомилася, вона сказала, що її звуть Олена. Я помітила, що малятко бідно одягнене і вічно хоче їсти. Так що я нерідко годувала її. В один день я поцікавилася, що з її батьками.
Олена розповіла, що колись у неї була щаслива сім’я – мама, тато і вона. Однак мама померла, і батько вирішив одружитися повторно, привів в будинок іншу жінку. У тої вже були власні діти, до яких вона ставилася з трепетом і турботою. Олені ж доводилося задовольнятися тим, що їй залишать прийомні брат і сестра.
Дуже шкода було малятка, словами не передати.
Через якийсь час я познайомилася з Олексієм, який з батьками володів мережею невеликих пекарень. Бізнес розвивався стрімко. Льоша – виходець із багатодітної сім’ї. Коли ми і його сім’я познайомилися, то відразу знайшли спільну мову.
На роботі як раз закінчувався черговий квартал, через це я часто приходила додому пізно. Якийсь час ми з Оленою не бачилися. Однак в один день я пішла додому раніше і зіткнулася з дівчинкою біля під’їзду.
Погода була холодна, а на Олені була порвана легка курточка, і дівчинка постійно щулилася. Як тільки я підійшла ближче, вона попросилася в гості і відразу запитала, чи зможе вона переночувати у мене.
Я не змогла їй відмовити, зробила їй ванну, щоб зігрілася, погодувала вечерею, і малятко швидко заснуло. Я в цей час зателефонувала Льоші і все йому розповіла. Він і його мама відразу приїхали. Молодий чоловік несподівано запропонував мені одружитися. Природно, відмовлятися я не стала.
Пишне весілля організовувати не стали, просто розписалися. Відразу почали збирати папери, щоб удочерити Олену. Як з’ясувалося, і батька у дитини до цього часу вже не стало, Олена залишилася сиротою і жила з другою дружиною батька. Через кілька місяців ми удочерили дівчинку, наша дочка була дуже щаслива знайти люблячу сім’ю.
Через рік у Олени з’явився брат, Олег. Дівчинка боялася, що з народженням власної дитини ми поміняємо своє ставлення до неї, однак ми продовжували любити її так само сильно, вона заспокоїлася і навіть стала возитися з братиком.
Наша сім’я дуже міцна і щаслива. Олена, хоч і знає, що прийомна, але себе такою не вважає. На цю тему ми ніколи не розмовляли, бо вона не хоче.
Минуло вже багато років, Олена виросла і вийшла заміж. Хоча зараз вона живе окремо від нас, з чоловіком, вони регулярно нас відвідують. Для мене вона як і раніше та маленька дівчинка, яку я полюбила. І я знаю, вона теж мене любить, хоча так рідко про це говорить.