Чому наші діти нудьгують у школі, легко розчаровуються і не мають справжніх друзів?
“Шановні читачі, я опублікула цю статтю в травні 2016 року. Протягом року її прочитали шість мільйонів людей. Стаття була перекладена на 15 мов, я отримала тисячі коментарів від батьків, вчителів та професіоналів, які поділилися моїми турботами.
Переважна реакція на мою статтю доводить, що люди у всьому світі поділяють мої занепокоєння щодо благополуччя своїх дітей, і зміни в способі виховання дітей неминучі. Дякую.”(Вікторія Прододей,Торонто,Канада)
Я працюю терапевтом з 10-річним досвідом роботи з дітьми, батьками та вчителями. У моїй практиці я бачила і продовжую бачити зниження соціальних, емоційних та академічних функцій дітей, а також різкого збільшення труднощів у навчанні та інших діагнозах.
Сьогоднішні діти приходять до школи емоційно недоступними для навчання, і в нашому сучасному способі життя багато факторів, які сприяють цьому. Як відомо, мозок пластичний і податливий. Через навколишнє середовище ми можемо зробити його “міцнішим” або “слабшим”.
Я дійсно вірю в те, що, незважаючи на всі наші великі наміри, ми, на жаль, “програмуємо” мозок наших дітей у невірному напрямку. Ось чому:
1. Технології
Використання технологій (телевізор, планшет, смартфон) як “Служби безкоштовного догляду за дітьми” фактично не є безкоштовним. Розплачуватись прийдеться дуже швидко. Ми платимо нервовими системами наших дітей, їхньою увагою, і їх здатністю ( чи скоріше – нездатністю) відкладати задоволення на “потім”.
Порівняно з віртуальною реальністю, повсякденне життя дуже нудне. Коли діти приходять у клас, вони попадають у світ з реальними голосами людей та їх простою життєвою поведінкою, на противагу звичному для них яскравому віртуальному світу з графічними вибухами та спецефектами, які вони звикли бачити на екранах.
Після багатьох годин віртуальної реальності, обробка інформації в класі стає все більш складною для наших дітей, тому що їх мозок звикає до високого рівня стимуляції, яку забезпечують відеоігри. Неспроможність обробляти нижчі рівні стимуляції робить дітей нездатними до рішення шкільних завдань.
Технології також емоційно віддаляють (ізолюють) наших дітей від сімей. Емоційне спілкування з батьками є основною живильною речовиною для дитячого мозку. На жаль, ми самі свідомо поступово позбавляємо наших дітей цього живильного еліксиру.
2. Діти отримують все, що вони хочуть і коли вони хочуть
“Я голодний!” – “Зараз я куплю тобі щось перекусити”.
“Я хочу пити!” – “Ось торговий автомат з напоями”.
“Мені нудно!” – “Пограйся з моїм телефон!”
Здатність відкладати задоволення є одним з ключових факторів для майбутнього успіху. У всіх нас найкращі наміри – зробити наших дітей щасливими, – але, на жаль, ми робимо їх щасливими тільки на даний момент, але неспроможними в довгостроковій перспективі. Вміння відкладати задоволення означає бути здатним функціонувати в умовах стресу.
Наші діти поступово стають менш підготовленими , щоб мати справу з навіть незначними стресовими факторами, які в кінцевому підсумку стають величезними перешкодами для їхнього успіху в житті.
Неспроможність відкладати задоволення часто зустрічається на уроках, в торгових центрах та магазинах іграшок, коли дитина чує “Ні”, оскільки батьки навчили мозок своєї дитини негайно отримувати те, що вона хоче.
3. Діти керують світом
“Моєму синові не подобаються овочі”.
“Вона не любить рано лягати спати”.
“Він не любить снідати “.
“Вона не любить іграшки, але вона дуже гарно розбирається в своєму iPad”
“Він не хоче одягатися самостійно”.
“Вона дуже ліниться їсти самостійно”.
Це те, що я завжди чую від батьків. З якого часу діти диктують нам, як їх виховувати? Якщо ми дозволимо їм їхні забаганки, то все, що вони будуть робити, це їсти макарони з сосисками, тістечка та цукерки, дивитися телевізор, грати на своїх планшетах, і лягати спати під ранок. Яку користь ми ї приносимо, даючи їм те, що вони хочуть, коли ми знаємо, що це до добра не приведе?
Без повноцінного харчування та спокійного сну наші діти в школу прийдуть роздратованими, тривожними та неуважними. Крім того, ми прививаємо їм неправильні життєві устої. Вони звикнуть вважати, що можуть робити тільки те, що хочуть, і не робити те, чого вони не хочуть. Поняття “потрібно робити” в цій ідеології повністю відсутнє.
На жаль, для досягнення наших цілей у нашому житті ми повинні робити те, що необхідно, що не завжди може бути тим, що ми хочемо робити. Наприклад, якщо дитина хоче бути студентом , йому потрібно дуже важко навчатися. Якщо він хоче бути успішним футболістом, він повинен тренуватись кожен день.
Наші діти дуже добре знають, чого хочуть, але їм дуже важко робити те, що необхідно для досягнення цієї мети. Результат – не досягнуті цілі і розчарування.
4. Нескінченна розвага
Ми створили для наших дітей штучний, веселий світ. В ньому немає нудних моментів. Коли дитина затихає, ми біжимо розважати її знову, тому що інакше ми відчуваємо, що не виконуємо повноцінно батьківських обов’язків. Ми живемо в двох різних світах. У дітей є “веселий” світ, а у нас є наш “робочий” світ. Чому діти не допомагають нам на кухні чи при пранні білизні?
Чому вони не прибирають своїх іграшок? Це основна монотонна робота, яка готує мозок до працездатності та функціонуванню під час “нудьги”. Монотонна робота є врешті решт тим “м’язом”, яка потрібен буде для навчання в школі.
Коли діти приходять до школи, і настає пора писати руками, їхня відповідь – “Я не можу”. Це занадто складно. Занадто нудно. “Чому?” – Все дуже просто – “м’яз” працездатності не пройшов навчання через нескінченні веселощі. Він проходить навчання через роботу.
5. Обмежена соціальна взаємодія
Ми всі зайняті, тому ми даємо нашим дітям цифрові гаджети, щоб зробити їх теж “зайнятими”. Раніше діти гралися на вулиці, де, в природному середовищі, вони пізнавали і практикували свої навички спілкування.
На жаль, технології замінили живе спілкування. Крім того, технології зробили і батьків менш доступними для соціального спілкування з дітьми. Очевидно, що наші діти все більше і більше відстають … адже “няня – гаджет” не обладнана для того , щоб допомагати дітям набувати соціальний досвід , який потрібен для подальшого успіху в житті.
Найбільш успішні люди мають великий досвід спілкування. Це пріоритет!
Мозок точно так само, як і м’язи, піддається тренуванню і навчанню. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина каталась на велосипеді, ви навчаєте її навичкам їзди велосипеді. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина змогла чекати, ви повинні навчити її терпіння.
Якщо ви хочете, щоб ваша дитина не мала проблем з спілкуванням, вам потрібно навчити її соціальним навичкам. Те саме стосується і всіх інших навичок. Немає різниці!
Ви можете змінити на краще життя вашої дитини, навчаючи і тренуючи її мозок так, що ваша дитина буде успішною в соціальній, емоційній і академічних діяльності.
Що для цього робити:
1. Обмежте вплив технологій та відновіть емоційний зв’язок з вашими дітьми.
- Здивуйте їх квітами,
- діліться посмішкою,
- лоскочіть їх,
- покладіть записочку в рюкзак або під подушку,
- здивуйте їх, забравши в обід зі школи на посиденьки в улюбленому кафе,
- танцюйте разом,
- повзайте разом по килиму,
- влаштовуйте “подушкові” бої.
- організовуйте сімейні обіди,
- грайте в настільні ігри,
- катайтесь разом на велосипедах,
- підіть на вечірню прогулянку з ліхтарем.
Згадайте, чого вам більше всього хотілося в дитинстві і втільте свої мрії в життя разом з дітьми.
2. Тренуйте здатність відкладати задоволення.
Привчайте дітей чекати! Пояснюйте, що це нормально, коли “нудно”. І часто стан “Мені нудно” – це перший крок до творчості і народження креативних ідей.
Поступово збільшуйте час очікування між “Я хочу” і “Я отримую”.
Уникайте використання гаджетів у автомобілях та ресторанах – замість цього навчайте дітей чекати, спілкуючись та граючись в ігри.
Обмежте постійні “перекуси”. Їжа – це Їжа, а не засіб від нудьги.
3. Не бійтеся встановлювати межі. Дітям необхідні обмеження, щоб бути щасливим і здоровим!
Складіть графік часу їжі, часу сну, часу для гаджетів.
Подумайте про те, що для них добре – не те, що вони хочуть чи не хочуть. Вони будуть дякувати вам за це пізніше в житті. Батьківство і виховання дітей – це важка і відповідальна робота. Ви повинні знайти творчий підхід до дітей, щоб вони робили те, що добре для них, бо в більшості випадків це прямо протилежне тому, що вони хочуть.
Дітям потрібен сніданок і поживна їжа. Їм треба проводити достатньо часу на відкритому повітрі і лягати спати в визначений час, щоб на наступний день гарно навчатися в школі!
Намагайтеся перетворювати речі, які вони не люблять робити, в веселі, емоційно стимулюючі ігри.
4. Навчіть дитину робити одноманітну роботу з ранніх років, оскільки це є основою для майбутньої “працездатності”!
- Складання білизни,
- прибирання іграшок,
- розвішування одягу,
- розпакування продуктів з магазину,
- миття посуду,
- прибирання ліжка.
Будьте креативними. Внесіть в процес роботи елементи гри, щоб зробити його стимулюючим і веселим, щоб дитячий мозок пов’язував його з чимось позитивним.
5. Прививайте соціальні навички
Навчіть дітей :
- робити щось по черзі,
- ділитися,
- втрачати / вигравати,
- йти на компроміс,
- хвалити інших,
- говорити “будь ласка” і “дякую”.
З мого досвіду як професійного терапевта, діти змінюються, коли батьки змінюють свою точку зору на Їх виховання. Допоможіть своїм дітям досягти успіху в житті, навчаючись і зміцнюючи свій мозок якомога раніше!