«Якщо тебе немає, то і мене немає» – іноді дитячі казки наповнені набагато більшим змістом, ніж здається
Так було щовечора цієї ясної холодної осені. І кожен вечір Їжачок з Ведмедиком збиралися то у Їжачка, то у Ведмедика і про що-небудь говорили. Ось і сьогодні Їжачок сказав Ведмедика:
– Як все-таки добре, що ми один в одного є!
Ведмедик кивнув.
– Ти тільки уяви собі: мене немає, ти сидиш один і поговорити ні з ким.
– А ти де?
– А мене нема.
– Так не буває, – сказав Ведмедик.
– Я теж так думаю, – сказав Їжачок. – Але раптом ось – мене зовсім немає. Ти один. Ну що ти будеш робити?
– Піду до тебе.
– Куди?
– Як – куди? Додому. Прийду і скажу: «Ну що ж ти не прийшов, Їжачку?» А ти скажеш …
– Ото дурний! Що ж я скажу, якщо мене немає?
– Якщо немає вдома, значить, ти пішов до мене. Прибіжу додому. А-а, ти тут! І почну …
– Що?
– Лаяти!
– За що?
– Як за що? За те, що не зробив, як домовилися.
– А як домовилися?
– Звідки я знаю? Але ти повинен бути або у мене, або у себе вдома.
– Але мене ж зовсім немає. Розумієш?
– Тоді ти пішов куди-небудь і ще не повернувся. Я побіжу, обнишпорю весь ліс і тебе знайду!
– Ти все вже обнишпорив, – сказав Їжачок. – І не знайшов.
– Побіжу в сусідній ліс!
– І там немає.
– Переверну все догори дном, і ти знайдешся!
– Немає мене. Ніде немає.
– Тоді, тоді … Тоді я вибіжу в поле, – сказав Ведмедик. – І закричу: «Й-о-о-жи-и-и-к!», І ти почуєш і закричиш: «Медвед-и-и-к! ..» Ось.
– Ні, – сказав Їжачок. – Мене ні крапельки немає. Розумієш?
– Що ти до мене причепився? – розсердився Ведмедик. – Якщо тебе немає, то і мене немає. Зрозумів? …
– Я обов’язково, ти чуєш? Я обов’язково, – сказав Ведмедик. Їжачок кивнув.
– Я обов’язково прийду до тебе, що б не трапилося. Я буду біля тебе завжди.
Їжачок дивився на Ведмедика тихими очима і мовчав.
– Ну що ти мовчиш?
– Я вірю, – сказав Їжачок.
Автор – Сергій Козлов, «Їжачок в тумані»