Притча про мудру дружину, яку варто прочитати кожній жінці
— Доню, як ви будете жити? На які гроші? Він нічого не заробляє, він все життя просидить на цій своїй роботі. І буде приносити тобі здачу!!!
— Мама, я втомилася. Я його кохаю. Це головне.
— Кохання — головне тільки на початку. Потім, мила моя доню, піде побут. І він тебе ой як торкнеться! Ти вистрибнеш з його ліжка, підійдеш до холодильника, а там макарони. І все!!!! А причепуритися?! Сукня, туфельки, шубка?! Не хочеться?
— Ні. Я хочу бути з ним.
— Так, це зрозуміло! Що тобі зараз можна втовкмачити!
— Не втовкмачуй. Я виходжу заміж.
— Так, а весілля! На що? На це потрібні тисячі! Вони у вас є?
— На це потрібно менше тисячі. На держмито. І заплатити за метро.
— Робіть, що хочете. Тільки не приходи потім до мене плакати.
— Добре. Як скажеш.
Пройшли роки. Дочка вийшла заміж за «жебрака» — менеджера. У них з’явилася донечка-малятко. Бувало, вони сварилися. Але ненадовго і завжди мирилися. Обидвоє працювали. Гроші приносили в сім’ю.
На подив мами, їм на все вистачало. Потім зять несподівано підучився на курсах і поміняв роботу. Став отримувати більше. Але якось в їх родині гроші ніколи не були головним. І донька при цьому не виглядала нечупарою. Одягнена завжди модно, зі смаком. І навіть в шубці. Мати дивувалася: як?
Так, маму дочка не забувала. Приходила часто, приносила смачненьке, приводила онуку. І любила маму.
— Слухай. Я все хочу дізнатися: як вам це вдалося? Я з твоїм нікчемним батьком жити не стала відразу, як тільки відчула, що користі від нього не буде. А твій нікчемний і гроші якось став заробляти! Ремонт б вам ще зробити! Потягнете?
— Не знаю. Нам поки і без ремонту нормально. А тато ніколи не був нікчемним. І мій чоловік не був. Ніколи не були невдахами. Просто батько був некоханим чоловіком. А мій коханий.