Як бізнесмен дружиною своєю розпорядився. Справа в пологовому будинку. Привезли туди дружину господаря заводів-пароплавів всяких

Справа в пологовому будинку одному була. Чи давно, недавно чи – неважливо. Привезли туди на обслуговування медичне дружину господаря заводів-пароплавів всяких. Народжувати, стало бути, по самому що не є на підвищеному класі.

Причому не як зазвичай возять, коли вже дитя народитися має ось-ось, а заздалегідь, значить. А чоловік  з’явився у неї разок, а потім мабуть у відрядження відбув. Так вона без нього-то і народила.

Хлопчика гарненького такого чотири з половиною кілограмів. А після пологів-то оклигала, так чудити-то і почала. Спочатку заявила, що годувати його ні за що не буде. Фігуру свою псувати не хоче бо. А потім і зовсім – їй дитя-то принесуть, а вона така – заберіть, мовляв. Він мені спати-почивати заважає.

Ну в пологовому будинку-то не тільки палати фешенебельні були, а й безкоштовні, для звичайних, стало бути, смертних. І томилася в такій студенточка одна. Вона іногородня була, в інституті вчилася. І ось вийшла з неї оказія від любовничка якогось завагітніти, який задовго до пологів ще встиг випаруватися.

А томилася-то вона не тільки тому що пологи у неї важкі видалися. Дівчинка її так дихати-то і не почала. Горювала вона сильно. Ось їй захотілося щось хлопчика того годувати і носили. Вона сама запропонувала, мовляв, чому добру пропадати-то.

І знову ж таки шкода адже – тільки народився, а його будуть синтетикою всякої напихати. І ось справа вже до виписки у обох йде, як з’являється в пологовому будинку олігарх той. До завідувачу відділенням зайшов, як справи у дуржини йдуть, запитати, значить. Потім і до неї заглянув. Ну назад і поїхав.

А в день виписки вона сидить така розфуфирена вся. Чекає, стало бути, коли її з почестями забирати приїдуть. І ось в’їжджає у двір будинку того пологового кортеж цілий. Попереду, значить, Мазератті, слідом Гелентваген. А ззаду дев’ятка тягнеться.

Мабуть, ще хто за дружиною забирати прибув. І виходить олігарх такий з Мазератті, а слідом охоронці з іншої машини корзину квітів тягнуть. І заходять вони в двері чинно. Тільки щось бізнесмен той масштабу особливо великого заблукав на радощах чи що. Не наліво, де відділення наскрізь платне, пішов, а направо, для звичайних, так би мовити, трудящих жінок.

Заходить він в палату, де дівчина-студентка дрібнички свої збирає, значить. І кошик-то їй і підносить. З білих, стало бути, калл. І дякує їй за те, що дитя його смак молока жіночого, нехай і не материнського, пізнати дозволила. А потім вони разом із палати і вийшли.

Посадив він її в своє Мазератті, і згорток в мереживах з рюшами на коліна їй і поклав, значить. А дружина його на самоті в ту дев’ятку сіла. Вона-то для неї була приготовлена ​​спеціально. І відвіз її водій не в будинок олігарховий. А навпаки на вокзал і квиток їй до міста, де мама її проживала.

Вона-то олігархові не дружина законна зовсім була, а так, співмешканка просто.